Мы в соцсетях

Їхні душі горять героїчним жовто-блакитним полум’ям!

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 13 грудня 2017
  • 0

Любити Вітчизну, любити завжди Поля її росні, зелені сади… Й не шкодувати за дні молоді Ні крові у битві, ні поту в труді… Саме так і любив свою країну Євген ЛЕВЧЕНКО, випускник Верхньотерсянської ЗОШ. Він боровся за Україну. Він стояв на варті її Волі та Незалежності.

…Євгена Миколайовича мобілізували влітку 2014 року. Був у найгарячіших точках, пощастило вижити у Дебальцівському  «котлі». Після року служби повернувся додому. Радості рідним не було меж, особливо мамі. Та вже через півроку хлопець не міг просто перебувати вдома і споглядати за подіями, що відбуваються там, на Сході, де лишились його побратими, де лишилась часточка його неспокійного життя. Він нікому не говорив про свої почуття, але все більше відчував душевну потребу, що має знову йти захищати кордони країни. І в січні 2016 року підписав договір на контрактну службу.

Воєн без смертей не буває. Проте кожна мати, відправляючи свого сина у так звані гарячі точки, все ж сподівається, що її дім омине лихо, що її дитина обов’язково повернеться в родину живою й неушкодженою. Так і мама Євгена сподівалась, вдруге проводжаючи свою кровинку, бо не могла протистояти його бажанню. Та сталася біда, яка прийшла 12 січня 2017 року. Страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла все село. Життя бійця обірвалося. Не витримало серце…

Спливає рік, як сумною качею полинуло у Вічність ще одне молоде життя, підірване безглуздою, нікому не потрібною війною на Сході нашої держави. Та земляки не забули свого односельчанина, який віддав життя за мирне небо над їх рідним селом, Гуляйпіллям, над Україною. І вирішили увічнити пам’ять про Женю у меморіальній Дошці, встановивши її на стіні сільської школи поруч із такою ж меморіальною Дошкою в пам’ять про ще одного земляка Івана НЕГЕРА.  Урочисте відкриття її відбулося 12 грудня обідньої пори на території закладу. Вшанувати пам’ять земляка і побратима зібралися школярі, жителі села, члени спілки ветеранів АТО, районне керівництво і керівництво Воздвижівської громади, батьки і рідні загиблого.

- Ми зібралися тут усі разом, - звернувся до присутніх голова РДА Олександр ІЩЕНКО, - щоб згадати героя  війни, увічнити в меморіалі священну пам’ять про нього. Ми маємо завжди пам’ятати, що такі патріоти, як Женя, і зараз там, у зоні АТО не шкодують ні власного здоров’я, ні навіть життя, аби нам тут жилося спокійно. Сьогодні у нас скорботний день, я вдячний усім за пам’ять про нашого земляка, вдячний батькам, що виховали такого сина, воїна, патріота. Низький вам уклін. - Ми завжди будемо пам’ятати, - продовжив голова районної ради Анатолій КЛЕШНЯ, -  і Євгена Левченка, і Ваню Негера,  Женю Васильєва і Олександра Авраменка, та всіх, хто віддав життя за самостійність і незалежність України. Своєю мужністю вони захистили наші землі. Ми ніколи не забудемо їх героїзму і самопожертви в ім’я Вітчизни. Герої не вмирають! Героям слава!

- Схиляю голову перед батьками Євгена, - із хвилюванням говорив голова районної спілки ветеранів АТО Геннадій ПИЛИПЕНКО.  Про Женю можу багато сказати добрих слів, бо він – мій побратим, мій командир машини. Сміливий, мужній, справжній товариш. З першого дня і до кінця третьої мобілізації ми йшли з ним плече в плече. Я пишаюсь тим, що знав його, що ділив нелегкі воєнні будні. Душа його завжди буде з нами, як і священна пам’ять про нашого товариша. Слава Україні! Героям слава!

Директор Верхньотерсянської  ЗОШ, ветеран АТО Володимир ЗАСТРОЖНІКОВ щиро подякував усім причетним до встановлення меморіальної Дошки – вчителям, учням, техпрацівникам, батькам, які самотужки зібрали необхідні кошти. «Ми разом зробили добру справу, - сказав Володимир Леонідович. - Звертаюсь до вас, мої земляки і прошу одне лиш: віддавайте шану нашим героям, не забувайте ніколи наших солдат! Не забувайте їхніх батьків! Низький уклін вам, шановні. Ми берегтимемо священну пам’ять про наших хлопців-героїв.

Право відкрити меморіальну Дошку надали батькам Євгена. Червоні гвоздики – нев’янучі квіти пам’яті запалали біля Дошки. Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшанувавши пам’ять Євгена Левченка і Вані Негера та всіх українців, що поклали свої життя за цілісність і суверенітет Батьківщини. В руках школярів спалахнули свічки…

 

Пам'ять про нашого земляка навіки житиме в серцях рідних, близьких, друзів та знайомих йому людей. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! Вони тут з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі горять героїчним жовто-блакитним полум’ям! Але так хочеться сказати  -  ДОСИТЬ! Досить з нас меморіальних Дошок! Ми хочемо бачити наших дорогих синів, чоловіків, батьків живими і в родинах! Нехай більше ніколи не зявиться меморіальна Дошка ні  у нашому місті, ні в жодному селі, а тим більш – у Верхній Терсі!

Автор:
 Валентина Красовська
Комментарии:

Останні новини