Мы в соцсетях

Сумом і болем відлунює в серцях Афганістан

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 16 лютого
  • 0

15 лютого у міському краєзнавчому музеї відбулася  година пам’яті до Дня вшанування учасників бойових дій на території Афганістану та інших держав. Директор закладу Любов Геньба та наукові працівники Юрій Міщенко і Світлана Мірзоєва тепло зустрічали гостей воїнів-афганців Олександра Солов’я, Сергія Ольхового, Михайла Вовченка та Віктора Герасимова, а разом з ними - голову Гуляйпільської громади Сергія Ярмака і заввідділом культури і туризму міськради Любов Третьякову та учнів старших класів ЗОШ №1 і їх учителів.

Правда про афганську війну довго замовчувалась, а коли , через роки, почала прориватися на поверхню, то була досить різною. Але загалом - гіркою. Та сьогодні, хто б що не говорив, потрібна вона була чи ні, як би не звинувачували тодішніх політиків, війна була як факт, жахлива, із втратами і пораненнями, з полоном і, найстрашніше – безвістю, бо й досі чиїсь родини так і не дочекались рідних людей. За майже 10 років бойових дій на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях. А вони, ті молоді хлопці, йшли на війну не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок… Про все це говорили на заході ведучі Юрій Міщенко і Світлана Мірзоєва. - Афганістан ще довго щемітиме в грудях багатьох із нас, бо загиблих не повернути… Тільки пам’ять про них житиме вічно. Як і про наших земляків – Михайла Синельника, Володимира Ворону і Юрія Пузанова.

Усі присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять земляків і всіх тих, хто віддав своє життя, увійшовши в Безсмертя.

Спогадами про афганську війну поділились Олександр Соловей, який служив у військах спеціального призначення і має за проявлену мужність два ордени Червоної Зірки та медаль «За відвагу», та Володимир Ольховий, нагороджений медаллю «За відвагу». Сумними були їхні спогади, а коли хтось із присутніх  запитав, чи були, можливо, хай і невеселі, але приємні моменти на війні, то Володимир сказав, що він навіть не пригадує, аби могли веселитись,  а Олександр: «…Хіба що, як приїздили до нас відомі тоді в Союзі артисти, то на якусь годину забували про війну і, звичайно, раділи душею. Але це було дуже рідко, бо артисти, як розумієте, теж ризикували життям».

- Сьогодні, у цей вікопомний для всієї України день, низько вклоняємось пам’яті полеглих і живим ветеранам війни, яким довелося пройти через афганське пекло, - звернувся до присутніх Сергій Ярмак. – Хочу побажати всім міцного здоров’я, злагоди і миру, і щоб якнайшвидше запанував мир над нашою Україною.

- Найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять, - завершуючи зустріч сказала Любов Геньба. – Летять, відлітають у вічність роки… Та скільки б їх не минуло, на  скрижалях історії ніколи не зітруться імена воїнів-афганців. Душевного спокою, добробуту і миру всім у нашому великому домі, що зветься Україною.

 

 

Автор:
 Валентина Красовська
Комментарии:

Останні новини