«Едемський сад» родини Гонтарів

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 10.09.2018 16:31
  • 0

Квіти – це вічна краса. А літо – найкраща пора, щоб осягнути все багатство цієї краси. Хтось любить троянди, а інший – у захваті від ромашок, а ще комусь майже завжди здається, що довкола пахне фіалками. Але є й такі, які із захопленням дивляться на кожну квіточку та гілочку дерева, куща. Адже ці, здавалося б, дрібні і непримітні елементи, у руках майстра стають родзинками цілих композицій. Саме поєднання різних квітів, декоративних рослин, усіляких еко-інсталяцій  можна побачити на затишному подвір’ї родини Тетяни Іванівни і Михайла Петровича ГОНТАРІВ, котрі мешкають на вулиці  Героїв України.  Для них квіти і сад - це і відпочинок, і захоплення, і робота. Недарма в народі  говорять, що ті, хто захоплюється квітами, - богоугодні люди. Правдива істина, бо створюючи красу, людина надихається на добрі справи. 

«У бутонах – усмішка сонця»

Пані Тетяна почала створювати квіткову красу на подвір’ї, коли з чоловіком у 2004 році змінили міську квартиру на маленький будиночок, який, до речі,  перебудували,  причепурили і зробили наче лялечку. Господиню можна сміливо назвати народною умілицею. Уміє вона і вишивати, і майструвати різні предмети домашнього вжитку з деревини, чудово знається практично на всіх домашніх справах. Однак дозвілля любить проводити в тиші, відчуваючи долонями енергетику землі і живих рослин.

  • Коли природа прокидається від зимової сплячки, разом із появою перших квітів, ніби «розквітає» людська душа. Найбільше мені до снаги саме весняні рослини, адже вони особливі, тягнуться до неба навіть із-під снігу.   Здається, у їхніх бутонах ховається усмішка сонця, – ділиться думками Тетяна Іванівна. – Із квітами, до речі, я розмовляю, не тільки візуально насолоджуюся. Своїми стеблами рослини «відчувають» вібрації людських думок і відповідно «віддячують» господарю за турботу. Їх неможливо обманути, спокусити фальшем. Тому дуже важливо щиро любити «мешканців» свого квіткового царства.

Ростуть «підопічні» господині і на подвір’ї, і  на клумбах, і в будинку, і під ним. У міні-ботанічному саду родини різними барвами зеленіють, квітують і квітували  магнолії, жимолость, хости, по декілька видів бругмансій, пеларгоній, гербер, гладіолусів, кактусів, фіалок,  гвоздик,  юки, гібіскусів, шаровидних ів, ялівцю, первоцвітів,  крокусів, декоративних ірисів,  селекційних нарцисів,  тюльпанів… загалом десятки видів прекрасних див.

  • Робота з рослинами – це, перш за все, здоров’я.  І не тільки тому, що вони дарують хороший настрій. Природа сама собою здатна зцілювати різні недуги, нормалізувати тиск, підживлювати організм енергією, – переконує пані Тетяна.

Звичайно, краса кожної рослини – тимчасова, але в родині Гонтарів на заміну одним одразу ж розквітають інші квіти, тому маленький «Едемський сад» гуляйпільських поціновувачів барвистої вроди весь час тішить принадами та ароматами.

Окраса двору - декорації

        -  Навіть не знаю, скільки видів квітів, дерев і кущів у мене росте, ніколи       не рахувала, - розповідає господарка. - Квіти - то моя пристрасть. Я без них просто не можу. Особливо любить магнолії.  Можу в квітнику від рання до пізнього вечора пробути, там, якщо і стомлююся фізично, то душею відпочиваю.
Проводячи екскурсію  своїм подвір’ям, де все зроблене її руками, Тетяна Іванівна дбайливо торкається кожного дерева. Тут кожна рослина має своє місце розташування, має чудернацьку стрижку. Високі туї мають серпантинові зачіски, а з іншого боку кілька кругленьких ів, мов глобуси. Проте окрасою всього двору є еко-інсталяції та різного роду декорації. Моя колега, котра фотографувала всю цю еко-красу, не могла зупинитися, аби не зробити ще один вдалий і цікавий знімок, і ще,..і ще…

Є на подвір’ї басейн, де «плавають» крокодильчики, «живуть» жабки, слимаки, черепашки. Біля водойми  мирно співіснують їжачки, гномики…                                                   На гілочках дерев «співають» пташки, там же «висиджують» пташенят, тішать око папужки.  У водойму талановита жінка ще хоче змайструвати і поселити журавлів. Ось лишень «прийде» натхнення і все буде ОК! Біля будинку зроблена альтанка, у яку гарно вписуються вишиті господинею картини, і де так смачно п’ється запашний чай чи кава, де можна погомоніти з дітьми та онуками… Повірте, шановні читачі, що таку красу треба лишень побачити. А уявіть скільки туди треба була вкласти сили, творчості, натхнення, не говорю про кошти… Та воно того варте.

Родина-родина, як вічна зернина

Найпершим помічником та ідейним натхненником Тетяни Іванівни є її чоловік Михайло Петрович, з яким у мирі і злагоді вони прожили вже 51 рік. Їхня випадкова зустріч влітку 1966 року в селі Семенівці Пологівського району, куди на практику приїхала молода дівчина, переросла у справжнє кохання, вірність, повагу, підтримку. Нелегке життя прожили вони разом. Життєвий шлях їх не був встелений трояндами, вони разом пройшли всі випробування і труднощі, які випали на їхню долю, однак зберегли взаємну любов і відданість, їхні очі і сьогодні випромінюють тепло, щирість. З ними було приємно спілкуватися і про них приємно писати. В їхніх очах стояли сльози, коли вони пригадували своє життя, яке злилося в одну долю, коли подружжя з’єднало свої серця понад півстоліття тому. Ці золоті скромні люди кажуть мені: «Та що там про нас писати? Живемо, як усі». Може, як і всі, але не кожна пара зможе зберегти тепло і любов один до одного протягом такого тривалого часу подружнього життя. 

Днями вся родина Гонтарів (сини, невістки, троє онуків) вітала Тетяну Іванівну - БЕРЕГИНЮ роду - з її особистим ювілеєм. Приєднуючись до привітань, ми щиро бажаємо ювілярці та її родині прожити ще багато-багато щасливих років при гарному здоров’ї  у мирі, злагоді і любові.

 

Фото – Юлія ЛИННИК

 

Коментарі: