«Головне — не бути безхребетним». Ветеринар — про свою роботу, спорт та слідування мріям

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 17.10.2018 21:59
  • 0

Олександр Красовський родом із села Зеленого, та зараз живе і працює ветеринаром у Харкові. Любов до тварин закладена у Олександра ще з дитинства.

Його родина (має ще двох сестер) рано залишилася без батька, тому Сашкові довелося рано подорослішати. Хлопчик допомагав мамі-зоотехніку поратися по господарству: вдома й на фермі не боявся важкої роботи — навіть роди приймав у корівки. Ця небайдужість до тварин і стала поштовхом до вибору професії у майбутньому — Олександр твердо вирішив, що буде ветеринаром. Навчатися, як і працювати, не боявся. Наполегливий та відповідальний, Олександр на «відмінно» навчався у школі (тоді ЗОШ №4, зараз — колегіум «Лідер»), і надалі — у Харківській державній зооветеринарній академії, яку закінчив у 2011 році. Сьогодні Олександр Красовський — хірург-стоматолог клінік ветеринарної медицини Харкова «Пёс+Кот» и «Vetline».

— Свого часу я теж мріяла стати ветеринаром, однак тоді рідні налякали мене фразою «Це не тільки котиків-собачок лікувати» і подальшою за нею страшною лекцією про брудну роботу ветлікаря. Як насправді сьогодні бути ветеринаром?

— Ветеринарна медицина сьогодні якраз дозволяє лікувати тільки котиків-собачок, тобто бути спеціалістом вузького профілю. Існують навіть цілі клініки, спеціалізовані на котах. Та й мої пацієнти в основному — коти й собаки. Хоча працюю і з іншими представниками фауни, коли потрібно підмінити іншого лікаря. Трапляються іноді й екзотичні клієнти, як от нещодавно ігуана, змія, а також морські свинки й хом’ячки.

— У чому полягає робота хірурга-стоматолога як ветлікаря?

— Майже у тому самому, що й «людського» лікаря. Я проводжу операції на голові, зубах, черевній порожнині, пластичні операції тощо. Трапляються різні випадки. Наприклад, робили кесарів розтин собаки, вагітної 16(!) цуценятами. Або «перетворили» котика на кішечку. Тваринка страждала від каменю у сечовій протоці, тож довелося вжити певних заходів. Зараз котик чудово себе почуває і вільно відвідує туалет, що раніше змушувало його страждати. Ну, й виконуємо стандартні операції — стерилізацію й кастрацію тварин. Окрім того, ще навчаю молодих хірургів, котрі приходять після навчання на практику.

— З ваших спостережень, які породи переважно популярні у харків’ян?

— Серед собак на першому місці, мабуть, йоркширські та той-тер’єри. За ними хаскі та інші представники порід середньої величини. Коти — шотландці та британці. Хоча і «двортер’єри» харків’янам далеко не чужі — їх люблять не менше. І хворіють вони так само — всупереч розповсюдженій думці, що дворові, безпородні тварини загартовані життям та не потребують особливого харчування. Це не так.

До речі, тварини оточують Олександра і у звичному житті, а також у спорті. Він має звання майстра спорту з гирьового спорту й гирьового фітнесу. Окрім того, веде свою секцію з цих видів й серед учнів вже має одного майстра та більше 10 кандидатів у майстри спорту (як жартує сам, після 10 вже просто збився з рахунку). Сам же брав участь у двох марафонах, змаганнях з тріатлону (олімпійський вид спорту, який включає у себе три складові: плавання, їзду на велосипеді та біг), є призером різноманітних турнірів й чемпіонатів з гирьового спорту — як всеукраїнських, так і європейських. На рахунку Олександра — більше 200 завойованих медалей й 15 кубків. Та наразі молодий чоловік став більше приділяти часу саме тренерській діяльності.

Зі спортом він почав дружити ще з дитинства. Із 5 класу захопився вільною боротьбою, і його неабияк підтримував перший тренер — Микола Азаров, за що щиро йому вдячний. Зв'язок між ними не перервався й досі. Щороку влітку Олександр приїжджає до Гуляйполя — допомогти матері у підготовці до зими, й друзів заодно провідати. Тож заходить у гості й до Миколи Миколайовича — поспілкуватися про життя-буття.

«Це неймовірний хлопець, — дуже тепло відгукується про Олександра вчитель. — Його характер — це щось! Дуже добрий, комунікабельний, сильний фізично й духом, наполегливий й цілеспрямований Здається, таких людей взагалі не буває! Дай Боже йому здоров’я та подальших успіхів! Я не знаю, як він поєднує в собі все це, та ніколи не перестану ним захоплюватися й дивуватися!»

Риси характеру й інтенсивність життя нашого героя викликають захоплення. Тож не забарилися дізнатися, у чому ж секрет.

— Коли ви все встигаєте? Чи відпочиваєте і чи спите взагалі, враховуючи той життєвий щоденний вир, в якому перебуваєте?

—  Сплю! І, як на мене, 6-8 годин — це цілком здоровий сон. Щодо відпочинку, то й він досить активний — ми з дружиною (жінка Олександра також працює у клініці «Пес+Кот», — авт.) не любителі пасивного відпочинку. Ось місяць тому плавали на байдарках. Прогулюватися парком, милуватися природою — не те. Ми живемо за містом, тож природи й спокою вистачає.

Вважаю, що людина має всіляко себе вдосконалювати — як фізично, так і морально. Дуже вірні слова — у здоровому тілі здоровий дух. Ці речі — взаємопов’язані і підсилюють одне одну. Без фізичного розвитку не буде розумового — і навпаки. Той, хто дійсно хоче чогось досягти — зможе! І не шукатиме причини зупинитися — у такому випадку занепад гарантовано. Потрібно цінувати й любити, те що робиш. І варто прислухатися до порад досвідчених людей, які вже досягли чогось. Однак при цьому мати власну думку. Головне — не сидіти на одному місці, не бути безхребетним. Тільки крокувати вперед і розвиватися.

Фото: з особистого архіву Олександра Красовського

Коментарі:

Вибір редакції