Гуляйпільський захисник робить квіти з металу

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 08.12.2018 15:07
  • 0

23-річний Олександр Янушкевич пройшов АТО та знайшов себе у творчості. Він робить квіти з металу та інколи готує рідним і близьким гарні торти.

Також є учасником ініціативної групи «Території свободи», членом ГО «Інтеграція та розвиток» та пропонує цікаві творчі ідеї.

Любив готувати ще зі школи

Ледь помітна загадкова посмішка, проникливий погляд та бажання всім допомогти — перше, що можна помітити при знайомстві з Олександром. Друзі говорять про нього як про спокійну, врівноважену та добру людину. Та мало хто знає, яких зусиль йому коштувало повернути цю гармонію. Бо його минуле було неспокійним.

Найменший серед трьох дітей (має ще дві сестри), Сашко народився у Білорусі. Батько перевіз родину до Гуляйполя та поїхав на свою Батьківщину, однак з Білорусі більше не повернувся. Мати усіляко оточувала турботою й піклуванням, та батькової руки не вистачало. Точніше, рука була – дідівська. Однак дід пройшов дві війни, тому іноді вона була надто важкою.

Квіти з металу мають особливу красу Олександр Янушкевич

Не знаходячи підтримки, хлопець шукав себе деінде – у захопленнях і заняттях. У школі захопився езотерикою й хотів серйозно заглибитися у містичні властивості Всесвіту – посприяли тематичні ігри. Згодом вирішив, що хоче навчитися смачно готувати,тому вступив до Гуляйпільського професійного ліцею і вийшов кухарем-кондитером. Саша і сьогодні продовжує балувати рідних та друзів різними смаколиками. Його авторські торти спробували учасники заходів у ХАБі. Та професійно себе у кулінарії так і не знайшов. Це сталося дещо пізніше.

Служба в АТО залишила тривожні спогади

Повістка в армію прийшла Сашкові, коли йому виповнилося 20 років. Півтора роки хлопець прослужив у Борисполі — в бригаді транспортної авіації. І саме під час служби він зрозумів, що армію повинен пройти кожен чоловік, бо вона загартовує чоловічий характер .

— Після строкової служби помітив, як дещо змінився – подорослішав чи що. Дотримання режиму і виконання обов’язків виховує дисципліну та привчає до відповідальності. Окрім того, армія – це суттєве фізичне загартування. До того ж, я встиг знайти нових друзів, а також навчився розуміти людей. Бачити й певним чином розрізняти, якою є людина насправді тощо.

Служба в АТО залишає неспокійні спогади  Зі сторінки Facebook Олександра

Півроку цивільного життя після дембелю особливих здобутків не принесло. Та й на роботу не міг влаштуватись. У результаті хлопець виявив бажання продовжити службу. Тільки цього разу вже за контрактом — на шість місяців кулеметником БТР.

За плечима Олександра — 169-й навчальний центр ЗСУ у Десні. Подальша служба у селі Золотому Луганської області. Далі — Катеринівка, село, яке було «сірою зоною». Туди заходили як українські військові, так і бойовики. Наразі цей населений пункт повністю під контролем Збройних Сил України.

— Багато чого довелося побачити й відчути.

Строкова й контрактна служба схожі між собою, але і дуже різні

Практично однакові обов’язки, але відрізняється сприйняття їх та навколишнього середовища: людей, їхньої поведінки та думок, які виникають кожного дня. Зізнаюся, що найтяжче сприймалася не те, що на відстані майже витягнутої руки «промишляв» ворог, а те, що часом творилося серед своїх. У багатьох наших хлопців просто не витримувала психіка, кожен зривався по-своєму. Дивлячись на них, «дах» був готовий поїхати і в мене. Та, дякувати Богу, обійшлося.

Обстріли, окопи, пости й приготування їжі – у такому режимі відбув Олександр свою службу в АТО. До слова, товаришів по службі Сашко намагався не обділяти у смаколиках домашньої кухні: набута спеціальність стала в нагоді. По особливому смакували на передовій його каші, макарони, м’ясо та навіть борщі – чоловіки ласували із задоволенням і прохали добавки. Якісними продуктами забезпечували й служби тилу, й волонтери.

Літо, прозріння та квіти

Квітка, яка ніколи не зів'яне Юлія Линник

Служба в АТО залишила глибокий і болючий відбиток. Після повернення додому Сашко не міг знайти собі місця. Настороженість та агресія не полишали – тиша й спокійна атмосфера гнітили, а кожен куток чи дерево, здавалося, таїли за собою ворога.

Першу квітку зробив для дівчини, яка сподобалась Юлія Линник

— Так минула весна, добігав до кінця червень, — згадує Саша. – Одного дня товариш погукав відпочити та відвідати перший квартирник у ХАБі. Нові слова, нове віяння мене зацікавили. Та й хотілося відволіктися від сумних думок. Там побачив дівчину, яка мені сподобалася. Схотілося зробити щось приємне, і я виготовив для неї троянду із металу (до цього моменту Олександр вже майже тиждень працював на машинобудівному заводі АТ «Мотор Січ» - авт.). Це була перша металева квітка. Очікуваних стосунків між нами не склалося, ми стали просто друзями. Однак натхнення й бажання далі робити квіти не зникло.

Сьогодні Олександр зробив уже більше десятка квіток, і кожна неповторна. Бо уособлює когось або щось — людину, подію із його життя. Так, наприклад, Едельвейс отримав життя на честь однойменної бригади окремого гірсько-штурмового батальйону, в якій також довелося служити Саші.

Робота з металом як спосіб психологічної реанімації

Відтітнок квітів залежить від тривалості термообробки Юлія Линник

Сьогодні Сашко зайнятий створенням чергового шедевру — вази. Потреба виникла банальна — нікуди ставити готові квіти, а вони ж за вагою далеко не кульбабки. От і займається, ввімкнувши улюблену музику. Коли працює, зосереджується лише на своїх діях. Каже, всі інші думки просто десь вилітають.

Враховуючи всі тонкощі роботи з металом, на чомусь іще зосередитися важко. А як, коли доводиться «боротися» із температурою у 250˚С? Саме така температура відповідає за колір майбутнього виробу: золотисто-бронзовий чи відтінок синього: різниця у часі витримки — 10 хвилин термообробки у першому випадку і близько 15-20 — у другому. На виготовлення першої троянди в молодого майстра пішло близько чотирьох годин. Зараз у середньому йде дві-три години, залежно від складності роботи і витонченості ідеї.

— Я радий, що відкрив для себе метал як матеріал.

Під час роботи з металом загартовуюся і я

Символізуючи міцність і довговічність, він передає аналогічні відчуття й мені. Метал є моєю моральною реанімацією: я став спокійніший, відчуваю гармонію, якої мені весь час так не вистачало.

 
Коментарі: