Жителька Гуляйполя про лікарню: «Ви уявляєте район, з якого пропонують їхати лікуватись? От і я ні»

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 01.02.2019 17:53
  • 0

Не за гроші, а безкоштовно, бо немає сил терпіти. Бо мовчали до тих пір, поки не постало питання скорочення відділень Гуляйпільської центральної районної лікарні. Активісти відстоюють збереження усіх відділень та покращення надання медичних послуг.

Бо розуміють, що через подібні скорочення і закриття, район залишиться без повноцінної функціонуючої лікарні. Тож встановили намет та збирають підписи, маючи на меті навести лад у цій сфері.

Дехто приїжджає до намету здалеку, щоб поставити підпис Гуляйполе.City

— Я ось розповім свою історію, — з ходу підходить охайна жіночка. Як з’ясувалось вона переселенка, звати її Валентина й має матір-інваліда. Вона не може вийти на роботу, бо їй треба доглядати за матір’ю, що має розлади психіки. За це держава надає компенсацію. Але виключно на підставі довідки лікаря. У 2018 році не стало лікаря-психіатра Гуляйпільської ЦРЛ. Нового спеціаліста на цю посаду не взяли. І всі гуляйпільці, яким потрібні такі довідки, змушені їхати до Запоріжжя. — Розумієте, я переселенка. У мене немає рідних, які можуть допомогти. У мене немає транспорту. Я намагалась вирішити це питання і на місцевому рівні, і в області, але безрезультатно. Так, я за лікарню, де будуть вирішені проблемні питання.

— Спробуйте психічно-хвору людину кудись повезти? Це нереально, бо людина впадає у паніку й починає бити скло у автомобілі, рвати одяг. Як таку людину везти у Запоріжжя? Це проблема, з якою зіткнулись особисто ми. І впевнений, ми зможемо домогтись того, щоб навести у лікарні лад, щоб вона ефективно працювала, — зазначив активіст Костянтин Шингур.

Леся й Костянтин не лише збирають підписи, а й підтримують кожного, хто розповідає свою життєву ситуацію Гуляйполе.City

Разом з дружиною Лесею вони чергували у наметі у п’ятницю, 1 лютого. Активісти розписали між собою роботи по збору підписів. Подружжя впевнене, що у будь-яких питаннях потрібно діяти, а не сидіти склавши руки.

— Уяви, до нас навіть інколи підходять та питають: «А скільки вам платять, що ви тут стоїте?», — розповідає Леся. — Деякі люди не розуміють, що потрібно відстоювати свої права, не чекаючи якоїсь нагороди, не отримуючи її. На щастя, таких запитань мало. Все ж більше свідомих та активних гуляйпільців. Дехто навіть спеціально сюди приходить, бо прочитав у газеті, чи на сайті про те, що йде збір підписів.

Микола Ілліч та Лідія Петрівна прийшли на підтримку якісної медицини  Гуляйполе.City

Прочитали про це й Микола Ілліч та Лідія Петрівна. Подружжю по 87 та 86 років.

— Ми ось отримали нашу «районку», прочитали й прийшли. Лише о 8-ій ранку вас тут не було, тож ми йдемо вже вдруге, — пояснив Микола Ілліч. Кажуть, підписи ставляють не заради себе, а задля молоді, якій потрібно лікуватись. Та зазначають, що самі маршруткою по розбитим дорогам не поїдуть лікуватись. Важко це для пенсіонерів.

У цей же момент прийшло й молоде подружжя Марини й Олега Чуйків. Поставили підписи та пояснили чому:

— У нас двоє маленьких діточок і вони часто хворіють. Часто доводиться здавати різні аналізи, їздити кожного разу у Пологи розбитим шляхом зовсім не зручно для дорослих. Що вже казати про маленьких дітей. Ми вважаємо, шо ці нововведення ні до чого хорошого не приведуть і зовсім не демонструють турботу про жителів нашого невеликого містечка. А що говорити про стареньких людей, які живуть у селах. Для них є проблемою добратися до Гуляйполя, не кажу вже про Пологи, — зазначила Марина.

Жодна людина не пройшла байдуже повз намет Гуляйполе.City

— Інколи обурює ставлення до хворих наших лікарів, — ділиться місцевий житель Віктор. — Звичайно, є різні люди, зі своїм характером, але інколи відчуваєш зверхнє ставлення. Трапилось, що у Польщі мені робили операцію. Інша мова, я взагалі не громадянин їх держави, але до мене там так гарно поставились. А тут? Я прийшов до одного лікаря зі зламаними ребрами, а він накричав на мене, що довго на кушетку лягаю. А потім сказав йти додому, бо на рентгені нічого не побачив. Спасибі хірургу Кості Копилу, до якого я потім пішов. Він мене вислухав, оглянув та вилікував мою травму. Лікарня має бути, але й лікарі у ній мають надавати якісні послуги.

Леся Шингур говорить, що про Костянтина Копила часто розповідають, хвалять як хірурга. Говорить, один чоловік з Добропілля відрубав собі пальця сокирою. Загорнув його у сніг та у стані шоку поїхав до лікарні. Там Костянтин Копил йому палець пришив, усе зрослось. Палець функціонує та згинається.

— Він нам той відновлений палець навіть демонстрував. Та казав, що будь лікарня далі, палець би не довіз, — говорить Леся.

За годину збору підписів відбулось близько 10 коротких діалогів. У кожному — своя історія Гуляйполе.City

Підходять, підписують, ідуть. Дехто коментує, дехто розповідає про наболіле, хтось ділиться, як воно їхати розбитим шляхом до Поліг, народжувати.

А тим часом біля палатки такий діалог між одним чоловіком та активістом:

— І що, допоможе? — питає чоловік.

— Будем стараться.

— Кажеться з державою бодаться собі дорожче.

— Сказали, що нам вирішувати, зможем ми довести лікарню до ладу чи ні.

— Ну, удачі в бою!

Гуляйпільці підходили один за одним і ставили свої підписи на бланках. Усі причини, через які люди не залишились байдужими, вдало сформулювала одна гуляйпільчанка.

— Ну ось ви уявляєте район, у якому немає лікарні, як центру медичного обслуговування? Де пропонують їхати де-інде лікуватись? От і я ні.

Фото: Гуляйполе.City

Коментарі:

Вибір редакції