По Гуляйполю їздить колишня «Волга» авіаконструктора Антонова. Тест-драйв від Гуляйполе.City

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 30.04.2019 12:10
  • 0

Коли весняне тепло більш-менш устатковується, на вулицях Гуляйполя з’являється привабливе й незвичне для місцевості авто — білий кабріолет. Перехожі застигають на місці та із захопленням проводжають його поглядом, хто більш жвавий — встигає витягнути мобільний й зробити хоч одне фото. Колись я була однією із таких папараці, та цього разу стала офіційним пасажиром.

Кабріолет — ніщо інше, як майже повністю переоснащена «Волга-3102». А її власником є місцевий мешканець, приватний підприємець Микола Чучко. Його більшість гуляйпільців знають як майстра апаратури супутникового телебачення — чоловік закінчив Запорізький радіотехнічний технікум. Та окрім того Микола неймовірно тяжіє до машин і всього, що з ними зв’язано. І не важливо, скільки на транспорті коліс.

 

Про «Волгу» саме такої моделі Микола мріяв давно. І чотири роки тому знайшов її за допомогою інтернету — у Києві. Як зазначив сам, дуже зрадів знахідці: «Волга-3102» в Україні була рідкістю, бо ж їх з Росії ще з 90-х перестали возити, а до цього — лише державним установам. Ще однією цікавою новиною стало те, що свого часу авто належало відомому авіаконструктору Олегу Антонову. При погляді на неї сьогодні важко навіть уявити, що колись авто було чорним. Та для чоловіка це не грало ніякої ролі. Машина була у гарному стані, і Микола без проблем дістався до Гуляйполя своїм ходом. І почалися перетворення, котрі тривали близько двох років.

Сказати, що авто зазнало радикальних змін — нічого не сказати. Власними силами чоловік практично «з нуля» зібрав його наново

Звичайно, у кабріолета зник «рідний дах», замість чотирьох дверцят стало дві, але вони ущільнені й ширші. Підсилений низ, з’явилася пневмопідвіска, яка дозволяє автомобілю стати вище (а це, враховуючи стан наших доріг, просто життєва необхідність). Окрім того, Микола «провів» у авто газ, тож «вбивцею бензину» його «Волгу» можна назвати лише наполовину — тепер кабріолет має два види палива на вибір. Загалом, «начинка» кабріолету вся нова, окрім двигуна.

— Форкамерне запалення є більш зносостійким, потужним і потребує на порядок менших витрат палива. Однак такий двигун дуже рідкісний, запчастин на нього знайти майже неможливо, або ж ціна їх буде захмарною. При установці «чужої» ж голівки потужність двигуна значно падає. Це я вже дізнався у друзів, котрі стикалися з подібною ситуацією. Тож я ним дуже дорожу, — зазначив Микола Чучко.

 

І якщо «нутрощі» автівки особливо не розглянеш, то салон вдалося роздивитися. Його вкрив яскравий, приємний на дотик червоний та чорний шкірозамінник, який чудово гармонує із білим кольором самого авто.

— Завжди хотів саме таке поєднання кольорів, — згадує чоловік. — Та й в інтернеті трошки підглянув ідею. Тож коли почав ремонт, у голові була вже сформована картинка майбутнього авто. Певний час я обирав між матеріалами для оббивки. Та враховуючи, що авто відкритого типу, за негоди тканина наскрізь промокне, а шкіра має властивість досить швидко протиратися, — зупинив вибір на шкірзамі.

У відповідних кольорах він оформив і панель управління — стильно і з підсвіткою. Ще один елемент дуже припав до душі — набалдашник у вигляді зміїної голови (точніше, кобри) на ручці важеля коробки передач. І якщо це для мене символічно, бо ж народилася у рік Змії, то Миколі вона просто сподобалася. «Ще й світиться», — додав. При подальшому огляді салону виявилося, що водій — поціновувач музики, про що свідчать 8 колонок (2 із яких — сабвуферні), підсилювач до них та магнітола з дисководом та USB-роз’ємом. Тож, рушили ми під гучні 90-ті та з вітерцем.

 

Тут вже відчула себе героїнею зарубіжного фільму — не вистачало лише капелюха із широкими полями. Аби досягти того самого вітерця, на кабріолеті не потрібно надто розганятися — достатньо близько 100 км/год, не більше. 

Може й 120, однак нащо збивати, як доріг нема

Висока підвіска дійсно пом’якшує процес їзди, а зручний та комфортний, теплий від сонця салон додав приємних відчуттів.

Як з’ясувалося, сидіння салону теж із секретом. По-перше, переднє сидіння для пасажирів збільшилося в площі завдяки старому сидінню від «Запорожця», під яким в результаті сховався ручник. По-друге, передні сидіння за потреби повністю розкладаються на манер дивана, утворюючи разом із задніми одне суцільне ліжко. Ідеальне авто для поїздки на море (що і робить Микола влітку разом із родиною).

 

Взагалі, спереду вітер за рахунок лобового скла не так відчувається, як на задньому. Так само, як і дощ: скло у парі зі швидкістю авто змушує його змінювати свою траєкторію, залишаючи водія та пасажирів сухими. Кабріолет має є й висувний дах, однак його власник авто хоче дещо вдосконалити. А поки що на виїзді від сезонного дощу машину захищає спеціальний чохол.

Під час поїздки з посмішкою поглядала на перехожих, про яких писала на початку й поділилася враженнями з Миколою.

Мене часто запрошують взяти участь у святкових фотосесіях — на весілля тощо. На вулицях фотографують на мобільні, прохають сфотографуватися разом. Я, мабуть, скоро введу символічну плату за фото

Жарти жартами, а з-під рук Миколи Чучка виходять дійсно неймовірні речі, які не можуть не дивувати. Серед них — велосипед-тандем, на якому разом із сином чоловік взяв участь у минулорічному велопробігу до Дня міста та велосипед-трансформер, що компактно складається навпіл.

 

З часом чоловік презентує й переоснащений мотоцикл «Днепр», і тільки він знає, що це буде за «звір». А от я знаю напевне одне: якщо Микола колись сконструює машину часу, неодмінно стану її пасажиркою.

Фото Юлії Линник та з архіву Миколи Чучка

Коментарі:

Вибір редакції