Редакція Гуляйполе.City дивиться серіал «Маршрути долі». Навіщо на це потрібно витратити час

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 03.04.2019 10:36
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Серіал «Маршрути долі» зняв «1+1 Продакшн» за підтримки проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Над створенням 12-ти серійного фільму працювали режисер-постановник Іван Сауткин, генеральні продюсери Олександр Ткаченко, Олена Єремєєва, Дар’я Жукова, а також креативний продюсер Жанна Максименко-Довгич.

Актор Артем Мяус здобув симпатії глядачів  Еdinstvennaya.ua

За сюжетом, водій мікроавтобуса Сергій перевозить людей через лінію розмежування між тимчасово окупованими українськими районами та підконтрольною територією. Після вибуху в своєму автомобілі він втрачає родину та пам’ять. Чоловік так і не зміг змиритися із загибеллю рідних, тому розпочав власне розслідування.

Тетяна Велика, головний редактор

Якщо ви чекаєте якихось епічних зйомок чи спецефектів, то цей серіал про інше. Простір, на якому розгортаються події, обмежений основними локаціями: маршрутка головного героя, блокпости на лінії розмежування, домівки декількох героїв, госпіталь та дорога. Це, переважно, є у нашому повсякденному житті. Почала дивитись серіал з цікавості. Бо хотіла переглянути, якою покажуть підконтрольну бойовикам територію. Також відзначила для себе гру акторів Артема Мяуса, Ольги Гришиної, Анни Сагайдачної, Віктора Андрієнка, Віталіни Біблів та Якова Кучеревського.

Серіал вражає своєю життєвістю Еdinstvennaya.ua 1

Я не побачила якогось штучного драматизму, нагнітання ситуації та конфліктів. Власне того, чого боялась. На офіційному сайті 1+1 пишуть, що в основі серіалу — реальні події. І це спонукає співпереживати героям ще більше. Але мене зачепило інше. Історія, яка розгорнулась навколо головного героя. Я не змогла до кінця зрозуміти, як з ним так могли вчинити найдорожчі люди. Це надто цинічно, на мій погляд. Логічної крапки у серіалі немає. Але, можливо, вона й не потрібна, зважаючи на те, що війна на Сході країни ще триває.

Лілія Біла, журналіст

Таким має бути кіно в умовах війни. Під час розділення на тих, хто правий та хто винуватий, на тих, хто «живе тут» й тих, хто «проживає там». Коли вперше побачила рекламу про серіал, не зреагувала. На жаль, мені не траплялись якісні серіали від 1+1. Потім подумала, що буде якась драма, що роздирає душу, крає серце й змушує плакати. Але ні. Це фільм — низка історій про життя. Таким, як воно є. Але це світла сторона долі. Бо в кожній з них перемагає любов.

У кожній історії є любов та підтримка Youtube.com

До рідних та друзів, до знайомих та незнайомців, до життя. У кожній з них є конфлікт. Тут батько не спілкується з донькою, тут дівчина хотіла вийти заміж за француза, якого не знає та помилилась у своєму виборі, тут наречена тікає від свого чоловіка на безпечнішу українську територію, бо боїться обстрілів. Але кожна історія завершується сподіванням на краще, бо люди знаходять потрібні слова та підтримують одне одного.

Герої шукають шляхи до взаєморозуміння  Youtube.com

Це фільм про подолання перешкод та про прощення. Плакала лише раз. Коли були кадри, де стара вчителька живе поряд із замінованим полем та доглядає чужого пса. Вона чекає на повернення усіх, хто був частиною її життя до війни. Після цього стало легше спілкуватись із переселенцями. Я стала більше їх розуміти. І звичайно є історія головного героя, але її ви подиветесь самі. Серіал того вартий. Єдине — дещо перегнули палицю з кінцівкою в історії Рафаеля. Аж занадто утопічною вона вийшла.

Юлія Линник, журналіст

Моє ставлення до серіалів достатньо байдуже. У кінострічках, як і у повсякденних справах та більшості своїх хобі, полюбляю швидкі результати — не вистачає терпіння. Безкінечно можу лише слухати музику. І саме вона привернула мою увагу до серіалу «Маршрути долі» під час реклами. Саундтреком до нього стала пісня «Мелодія серця» одного із найулюбленіших український гуртів «С. К. А. Й». Зацікавилася.

Один з моментів зйомки серіалу Youtube.com

Подальший «моніторинг» потішив вдруге: партнером України зі створення серіалу стала американська організація USAID, за сприяння якої у нашому місті з’явився ХАБ «Територія свободи». Тож сумнівів щодо симпатії до серіалу не виникло. В результаті він перевершив усі мої очікування: настільки живий, і незважаючи на доволі напружений сюжет, захоплює своєю простотою та почуттям гумору. У кожній серії — реальна й по-своєму зворушлива історія людини чи родини, котрі опинилися по обидва боки лінії конфлікту на Сході України.

Один з найемоційніших моментів серіалу. Сергій побачив... Youtube.com

При цьому головна сюжетна лінія Сергія тільки поповнюється новими напрямками та насичується емоціями. Не хотілося пропускати жодної серії — настільки захоплюють кожна подія чи фраза. Окремо потішив діалект у «Маршрутах...» — герої і «розмовляють», і «балакають», і «говорят». Жодної награності — здається, що ти не серіал дивишся, а є свідком подій знайомих, друзів чи сусідів.

Ольга Мащенко, журналіст

Враховуючи життєвий ритм, у мене мало часу на перегляд фільмів, а тим паче на серіали. Однак «Маршрути долі» можна навіть слухати, займаючись домашніми справами — настільки доступний та приємний він для сприйняття. Зізнаюся, що кілька серій пропустила, однак суті не втратила, як це часто буває, коли дивишся і не можеш втямити, що відбувається. Для себе у серіалі виділила кілька окремих плюсів — як спонукання до дії: ніколи не здаватися, ніколи не втрачати надії, вірити у зміни на краще попри всі негаразди та завжди зберігати у собі свою Людину, як би не тріпало тебе життя.

Коментарі:

Вибір редакції