Чим жили та як відпочивали гуляйпільці 100 років тому

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 05.06.2019 17:04
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Чи знаєте ви, чим жило Гуляйполе та гуляйпільці 100 та 70 років тому? Як відпочивали, чим захоплювалися та що читали? Редакція Гуляйполе.City зробила короткий екскурс у минуле та поцікавилась, яким було життя гуляйпільців на початку та в першій половині XX століття.

Інформацію шукали в групі на Facebook «Гуляйпільські старожитності» та номерах газети «Сталінським шляхом», які збереглися з 1947 року.

Передусім слід сказати, що гуляйпільці завжди багато працювали. Вони розвивали та відбудовували місто на перспективу: заводи, фабрики, млини, синагогу, педагогічний технікум, жіночу гімназію, Свято-Троїцьку церкву, лікарню, культурно-спортивний комплекс. І це ще не весь перелік об’єктів.

Але, незважаючи на це, відпочивали й створювали настрій для інших. Наприклад, у Гуляйполі діяв театр «Колізей». І його учасники є на старовинних фото. Ось цей фотознімок 1901 року. В групі «Гуляйпільські старожитності» пишуть, що з огляду на атрибутику костюмів, можна припустити, що ставили п’єсу Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч».

А цей знімок 1920-х років. І театр ще діяв.

Більш того, він працював ще й у 40-х роках. На фото театральна трупа тих часів. Правда, як вона називалася, невідомо. В Гуляйполі дійсно відкриті та артистичні люди, тож не дивно, що театральні традиції давні та довготривалі.

А ще святкували Різдво 25 грудня. Та вітали один одного листівками. Такі збереглися з 1915 та 1914 років. І назву населеного пункту писали через дефіс Гуляй-Поле. Вже потім, пізніше — одним словом. Загалом, тут завжди поважали релігійні свята й вони були частиною культурного дозвілля. І так, у Гуляйполі й досі діти колядують. Не в таких масштабах, як раніше. Але це є.

 

І знайшли відповідь на питання: чи існувала в Гуляйполі анархістська періодична преса. Так, однією з них була газета «Набат», яку видавали анархісти. І для неї також була актуальна вічна проблема фінансування. «Набатівці» самі мали дбати про свої фінанси — через спектаклі, лекції та мітинги для махновців, а також анархістські осередки, які й мусять їх фінансувати. Що саме писали у «Набаті» — невідомо.

А якщо відкрити газету «Сталінським шліхом», здається, що гуляйпільці жили лише роботою і трудоднями. Але ні. Популярними були турпоходи, як от у Гуляйпільській СШ №2.

Збереглися фотографії з виступу оркестру народних інструментів Гуляйпільської педшколи.

А ще гуляйпільці займалися лижним спортом, у що важко повірити, бо нинішні зими для лиж уже не підходять.

Відпочинок став більш централізованим і прив’язаним до підприємств, шкіл, установ.

Ось публікація про Всесоюзні заочні стрілецькі змагання. У 1947 році, якщо вірити автору публікації, гуляйпільці показали непогані результати.

Брали гуляйпільці й участь у районних олімпіадах художньої самодіяльності.

Газета «Сталінським шляхом», за винятком деяких номерів, мала 2 сторінки. На першій — політична інформація та вісті з полів. А на другій можна було знайти все, що стосувалося культури. Й нерідко це публікували дрібним шрифтом. У 1947-му році був культ цифри. Нею вимірювалося все. Ось таке повідомлення про кінотеатри: 165 кіносеансів у середньому та 495 людей, які подивилися кінофільми за 10 місяців. Що вони дивились, які фільми показували, невідомо.

Такі ж справи й з бібліотекою: 7498 книг у бібліофондах району та 11 тисяч зареєстрованих читачів. І ані слова про те, яку літературу вони читали. 

Ну і, звичайно, особливим культом вважали паради й мітинги. До них приурочували «масові гуляння» та «гучні пісні».

Сюди можна віднести й передсвяткові ярмарки, де колгоспи виставляли на продаж різноманітну продукцію. І це також ставало свого роду культурним заходом.

А ще для колгоспників прямо в полі влаштовували концерти шкільні агітбригади.

Але якщо «щось ішло не так», у виданні влаштовували повний «рознос» за провалену організацію.

Критикували комбайнера Трояна, що спав у холодку. Невідомо, як ця публікація вплинула на Трояна. Й чи перестав він влаштовувати собі сієсту.

Але тих, хто потішив партію, хвалили. Також на сторінках районної газети.

Що цікаво, у Гуляйпільську районну газету давали інформацію про спорудження пам’ятника у Москві. Як це мало вплинути на гуляйпільців невідомо, але саме такій інформації давався пріоритет у картинках та верстці.

За цими маленькими повідомленнями з купою цифр — величезний культурний айсберг: спорт, художня самодіяльність, театральні вистави, олімпіади. Але через інформаційну політику ХХ століття на шпальтах газети не знайти жодної фотографії з цих заходів. Такий беззаперечний пріоритет на площу в газеті мав лише Йосип Сталін.

Фото на головній зі сторінки Facebook «Гуляйпільські старожитності»

Коментарі:

Вибір редакції