26 грудня 2025 року стало важкою втратою для Гребінківської громади. Війна забрала ще одного сина, який без вагань пішов на фронт, аби захистити рідну землю, свою родину, кожного українця. Іван Володимирович Фещенко - Герой, чиє ім’я назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.
Юність на рідній землі
Іван народився і виріс у Гребінках, у родині, яка завжди цінувала працю, порядність і любов до своєї землі. Це були прості й щирі люди, які виховували своїх дітей з великою турботою, прищеплюючи їм почуття обов’язку перед батьківщиною та рідним краєм.
Іван, як і його однолітки, мав багато мрій і планів на майбутнє. Він навчався в місцевій школі, був активним учасником різних заходів, завжди допомагав рідним і друзям. Його доброта і відкритість викликали повагу серед однолітків, а сила волі і рішучість ставали прикладом для тих, хто його оточував.
Вибір Героя: відсутність страху і прагнення до справедливості
Як і багато хлопців його віку, Іван не шукав війни. Він хотів жити в мирній Україні, побудувати своє життя, заснувати сім’ю, працювати на благо своєї громади. Але коли війна прийшла на нашу землю, він не вагаючись зробив свій вибір. Іван став на захист рідної землі, своєї родини та кожного українця. Він вирушив на фронт, ставши солдатом, водієм мінометного взводу 1 штурмового батальйону однієї з військових частин.
Захист рідної землі
Іван не був призваний війною - він сам обрав цей шлях. Він пішов до армії не через обов’язок чи примус, а через бажання зробити все можливе для того, щоб його земля була вільною і незалежною. Він був готовий стояти до кінця, навіть коли війна ставала все важчою, а кожен день приносив нові втрати. В його серці не було місця для страху. Він воював за кожну вулицю, кожен дім, за кожен згорілий шматочок рідної землі, що залишався під ногами ворога.
Героїчна смерть під Гуляйполем
26 грудня 2025 року Іван Фещенко загинув, виконуючи бойове завдання поблизу Гуляйполя, що на Запорізькій землі. Це був день, коли на фронті знову було вирішено чиюсь долю, а Іван віддав своє життя за те, щоб кожен українець зміг прокинутись у мирному світі. Його смерть була результатом того, чого він завжди прагнув: захистити рідний дім від ворога. В момент, коли пролунали останні постріли, він вже не міг повернутися додому. Він не повернеться до Гребінок, не зайде в рідну хату, не обійме свою маму і не поділиться теплим словом з братом. Але він залишиться в серцях усіх нас - як символ мужності, відданості і безмежної любові до рідної землі.
Гребінки схиляють голову
Гребінки мовчать, бо пережили чорний день. Війна забрала ще одного земляка, але Іван не просто пішов у бій - він став частиною історії, яку не забудуть ніколи. Схиляємо голови в пам’ять про Героя, який віддав своє життя за кожен український дім, за мир і свободу на рідній землі.
Іван був тим, на кого можна було покластися. Він був там, де найважче, там, де вирішуються долі. І в цьому бою він став не просто солдатом - він став символом незламності та героїзму. Його загибель не буде забута. Він залишиться у нашій пам’яті назавжди.
Вічна пам’ять Герою!
-У цей важкий момент ми відчуваємо глибоке співчуття до родини Івана. Батьки, брат, близькі і друзі втратили свого сина, брата і друга, але вони також можуть гордитися ним. Він був справжнім сином України, відданим своєму народу і своїй землі, - написали в повідомленні громади.
Іван залишиться в серцях усіх, хто його знав, як Герой. Його відвага, мужність і вірність обов’язку будуть надихати майбутні покоління, а його ім’я назавжди залишиться в історії Гребінок і всієї України.
Вічна пам’ять Івану Володимировичу Фещенку.
