Життя Володимира Володимировича Черкашина обірвалося надто рано, залишивши після себе біль непоправної втрати та світлу пам’ять, яку не здатні стерти роки. Він назавжди залишиться у родинних світлинах, дорогих серцю спогадах близьких, щирих розповідях друзів і земляків, у кожному місці, де колись лунав його голос.
Для Малинівської громади Володимир Черкашин - мужній Захисник України, який віддав своє життя за свободу Батьківщини та мирне майбутнє рідної землі.
Що відомо про захисника?
26 липня 1981 року в життя Володимира прийшов його перший день - день, коли він народився. Тут, на рідній землі, минали його дитинство і юність, тут формувалося коло його друзів, тут він будував власне життя, створював сім’ю, працював і мріяв про майбутнє.
До початку військової служби Володимир працював у ТОВ «Батьківщина». Він був людиною праці, відповідальним і турботливим господарем свого життя. Та найбільшим його багатством була родина. Дружина, син і мама - найдорожчі люди, заради яких він жив, працював, підтримував і оберігав.
Володимир був люблячим чоловіком, турботливим батьком і сином. У простих щоденних речах - родинних розмовах, спільних планах, турботі про близьких - і полягало його справжнє щастя.
А потім прийшла війна, яка змусила мільйони українців змінити свої плани, залишити звичне життя і стати на захист найдорожчого.
Воїн-земляк - на захисті України
1-м відділом Дніпровського РТЦК та СП селища Петриківка Дніпропетровської області Володимир був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Солдат Володимир Черкашин служив оператором безпілотних літальних апаратів відділення дистанційного мінування 4-го взводу дистанційного мінування роти загороджень військової частини А5130.
Його військова професія вимагала витримки, точності, мужності та великої відповідальності. Він виконував бойові завдання там, де кожна хвилина могла стати вирішальною, де ціна помилки - життя.
9 серпня 2026 року поблизу населеного пункту Райгородок Краматорського району Донецької області Володимир Черкашин загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання.
Він віддав життя за Україну - за землю, яку любив, за людей, яких захищав, за право своєї родини та всіх нас жити на рідній, Богом даній землі.
У пам’яті назавжди залишиться живим
Немає слів, здатних утішити матір, яка втратила сина. Немає слів, які могли б пояснити дитині, чому батько більше не переступить поріг рідного дому. Немає слів, здатних заповнити порожнечу, що залишається після смерті найдорожчої людини.
Тепер у родини Володимира буде багато тихих запитань, на які немає відповіді. Будуть спогади, до яких повертатимуться знову і знову. Будуть фотографії, де він назавжди залишиться таким, яким його пам’ятають рідні: усміхненим, молодим, живим.
Для сина він назавжди залишиться татом - людиною, яка любила, підтримувала й оберігала. Для дружини - коханим чоловіком, із яким було прожито частину життя. Для матері - її сином, якого неможливо викреслити із серця. Для земляків - Володимиром Черкашиним, своїм, рідним, малинівським, який у найважчий для країни час не сховався за чужими спинами, а взяв до рук зброю і став на захист України.
Його життя - частина історії громади
Малинівська громада втратила не просто свого жителя. Вона втратила людину, яка була частиною її життя, її буднів, її історії. І водночас отримала ще одне ім’я, яке назавжди буде вписане в літопис боротьби українського народу за свободу.
Володимир Черкашин віддав найдорожче - власне життя. І тепер наш обов’язок - пам’ятати.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника України Володимира Володимировича Черкашина. Нехай рідна земля, яку він так мужньо захищав, прийме його у свої обійми. Нехай пам’ять про нього буде світлою, а його подвиг - незабутнім.
Щирі співчуття дружині, синові, матері, рідним і близьким Володимира. Сил пережити цю страшну втрату, яка назавжди залишиться болем у серці.
Володимир Черкашин загинув за Україну. Його життя обірвалося, але його ім’я житиме доти, доки житиме пам’ять про нього. Вічна пам’ять і слава Захиснику України!
