У Дніпрі відкривають маловідомі сторінки біографії однієї з найсуперечливіших особистостей періоду українських визвольних рухів початку ХХ століття – Нестора Махна, зокрема, його контакти з відомим істориком Дмитром Яворницьким. Імена обох батьків – «козацького батька Яворницького» і «батька анархії» Махна – наразі, після декомунізації, увічнені в назвах дніпрянських вулиць. Жителі міста хочуть дізнатись про них більше, відтак історики та краєзнавці проводять презентації нових книг, зустрічі й публічні лекції, аби розповісти невідомі факти про життя обох відомих людей, знакових для краю.
Якого зросту був Махно, чи правда, що геть невисокого? Чому Яворницький, «козацький батько», отримав від «батька Махна» охоронну грамоту на свій музей, невже через подарунок – пляшку спиртного з розкопаного кургану? Чи правда, що Махно любив галушки й дещо екзотичну страву – борщ із яблуками? Що з цього правда, а що вигадки? Відповіді знають дніпровські історики та краєзнавці.
«Постать Махна неоднозначна, суперечлива,
але це єдиний практик анархізму. Решта були теоретиками»
Краєзнавець, письменник та журналіст Микола Чабан багато років поспіль досліджує біографію одного з найсуперечливіших українських діячів початку минулого століття, ватажка найбільшого селянського руху Нестора Махна. Він є впорядником першого в Україні перевидання книги «Первый среди равных» – спогади про Махна написав переконаний анархіст Олексій Ніколаєв у 30-ті роки мин.ст., коли перебував в еміграції, свідок і учасник махновщини. Художньо-документальна книга, видана понад півстоліття тому в США завдяки ентузіазму Чабана, мовою оригіналу наразі вийшла й в Україні. «Вона дещо романтизує образ «батька», - каже пан Чабан, і додає: - та й загалом у біографії Махна ще багато білих плям, а оцінки його діяльності далекі від об’єктивності».
- Ми повинні звернути увагу на Махна. Він нічим не гірший українець, аніж інші політичні постаті того часу. Напевно, прийшов час не ідеалізувати цю фігуру, а розібратись у цьому феномені. Рух махновський ще називали «третьою революцією». Чому третьою? Перша – лютнева, друга – жовтнева. А це – третя. Коли, грубо кажучи, село пішло на місто. Згадаємо хоча б твір Валер’яна Підмогильного «Третя революція». Дія відбувається тут у нас, у місті, в готелі «Асторія», де був штаб Махна. Постать Махна неоднозначна, суперечлива, але це єдиний практик анархізму. Решта були теоретиками, розмірковували в кабінетах, а він, наскільки міг, спробував втілити цю ідею в життя», – зазначає краєзнавець.
Маловідомі та невідомі документи
Унікальні архівні документи, що репрезентують взаємини між Махном та відомим істориком Дмитром Яворницьким, відшукали й у Дніпропетровському історичному музеї. На початку минулого століття Яворницький очолював цей заклад і отримав «охоронну» грамоту від Махна, коли той взяв місто. «Батько» заборонив втручатись у роботу музею й чіпати експонати, та ще й «виписав» установі дрова для опалення – розкішний подарунок, як на ті буремні часи. Історики кажуть: розповіді про те, що охоронний документ на свій музей Яворницький отримав в обмін на дарунок Махну – пляшку горілки з давнього кургану, – лише легенди.
У радянські часи документів про Махна в експозиції музею не було
- Відомо, що в радянські часи документів про Махна в експозиції музею не було, - каже завідувач відділу Дніпропетровського національного історичного музею Тетяна Цимлякова. - А де була згадка про нього, то ці документи не пропускались головлітом або зафарбовувались білою фарбою. Відтак, звичайно, було багато білих плям. Ось «охоронна записка» з підписом Махна. Тривалий час співробітники музею вважали, що це була єдина «охоронна записка», видана Махном тільки Дмитру Івановичу Яворницькому. Але наразі ми виявили кілька таких записок як гарант безпеки ще кільком людям. Наразі їх - чотири.
- Слід зазначити, що Махно був досить щедрою людиною. У Катеринославі, коли він конфіскував майно двох ломбардів, коли забрав гроші в банку й здійснив конфіскацію майна в заможних мешканців, то він (про це вже знайшли документи в архівах), якщо людина приходила й пред’являла документи, що має восьмеро чи скільки дітей, видавав гроші на прожиття. Крім того, 1 мільйон карбованців виділив на дитячі будинки, сиротинці, інвалідам. У нашому місті Катеринославі на той період 19 разів змінювалась влада, і жодна такого не зробила. Ось прибуткова книга музею. Нестор Махно дав 10 тисяч карбованців на «усиление средств развития музея». Цей документ ми знайшли в 90-і роки. А ось іще один невідомий документ: дозвіл Махна на дрова для музею. Дрова тоді були дуже дорогі, видавались за картками…
Чимало міфів про Махна вдається розвінчувати
завдяки історичним документам
- В інтернеті з’явилась інформація про перебування махновців у нашому місті. Наприклад, пишуть, що коли махновці зайшли у місто, вони пограбували дам і одягли їхні муфти на голови. А що було насправді? Так, дійсно, махновці забрали шуби в багатих жителів міста, а тоді толерантно звернулись до мешканців: якщо ви хочете отримати назад свої шуби, то прийдіть у готель «Асторія» і напишіть звернення. Ніхто не прийшов. Потім дехто з махновців пошив собі з тих шуб шапки. Але ж ніяк не дамські муфти! Так, махновці грабували, забирали. Але Махно дозволяв брати лише для власного вжитку - чоботи, одяг, не для збагачення, бо це каралось. У махновців була своя дисципліна, про це писалось у їх наказах, зокрема, велась жорстка боротьба з пияцтвом. Один підрозділ за пияцтво випороли шомполами», – стверджує Тетяна Цимлякова.
Онука Махна і галушки
Дніпровські дослідники відшукали не тільки нові цікаві факти з біографій обох персоналій, знакових для краю, Яворницького й Махна, ніби й досліджених, але все одно загадкових. Письменник і краєзнавець Микола Чабан знайшов і запросив у гості на одну із зустрічей в меморіальному будинку-музеї Яворницького жінку, яку називають… «онучкою Махна».
Людмила Заславська, жителька Дніпра, насправді є внучкою кухарки провідника анархістів Оксани Містюк. Бабцю свою, матір матері, вона застала й чула її спогади про Махна й махновщину, а от про діда в родині нічого не було відомо, звідси й народилась сімейна легенда: ним міг бути й сам Махно. Людмила Заславська каже: її мама, сільська вчителька, не схвалювала розмов з бабусею про минулі часи і її участь у повстанському русі. Але дещо малою дівчинкою жінка все ж запам’ятала, зокрема, про кулінарні уподобання Нестора Івановича.
- Моя бабуся працювала у Махна кухаркою, - пригадувала внучка. - Але наша родина жила в такі часи, коли про це заборонялось говорити… Батько мій був політрепресованим, мама - сільською вчителькою. Вона переривала кожне слово бабусі про Махна, тому знання у мене невеликі. Бабуся Оксана казала, що він був дуже неординарною особистістю свого часу, у багатих забирав, бідним віддавав. У мене досі зберігається бабусина шаль, яку їй подарував Махно за гарну роботу. Все, що я могла маленькою дівчинкою випитати в бабусі… Вона казала: мине час і, можливо, люди дізнаються, ким був насправді Махно. За її словами, був дуже енергійним, розумним, умів організувати все дуже швидко, мобільно, і завжди був переслідуваний. З побутового: він страшенно любив галушки, любив вареники, українську кухню. Видно, й мені це передалось: і зараз діти й онуки мене просять: «Бабусю, приготуй галушки»… Дуже полюбляв дарувати подарунки. Пограбують будинок багатія – і він збирає своїх на площі та роздає подарунки. Влаштовувались великі бенкети, бабуся падала з ніг, адже треба було всього багато наготувати. Вона була неграмотною, тож ніяк не могла розібратись із політичною ситуацією, що вирувала навколо неї. Далека від політики, бабуся вважала головним заняттям для себе – кухню…»
Внучка кухарки Махна зазначає: вона й досі береже рецепти страв, отримані від бабусі, й готує за ними для родини. В кулінарному арсеналі – й досить екзотична бабусина страва – «борщ із яблуками».
