Інформація про відновлення випуску районної газети «Голос Гуляйпілля», яка з часу повномасштабного вторгнення росії на територію України не виходила до читачів 586 днів, сколихнула мережу Інтернет. Люди відкрито раділи, що нарешті з’явилася можливість почути своїх журналістів, без яких раніше не обходилися жодні гуляйпільські новини. Крім того, багато хто зізнавався, що потримати в руках газету це наче доторкнутися душею до частинки дому, який сьогодні знаходиться на лінії фронту і в якому вже майже 600 днів постійно ведуться страшенні артилерійські, мінометні, ракетні, авіаційні обстріли.
Редакція сайту «Гуляйполе сіті» поспілкувалася з редакторкою газети «Голос Гуляйпілля» Тетяною ВЕЛИКОЮ та дізналася про плани на найближче майбутнє.
Пані Тетяно, Ви відновили видання на 586-й день війни, а чому не зробили це раніше?
Тетяна ВЕЛИКА: Думка про відновлення роботи зріла давно. От тільки обставини не дозволяли зробити це раніше. Свою домівку та місто Гуляйполе разом із тоді ще дворічною донькою покинули ще 7 березня 2022 року. З того часу більше туди не поверталися. Дуже добре пам’ятаю слова чоловіка, котрий, не дивлячись на мої сльози, просто по-чоловічому наказав виїхати з дитиною з міста. Я, як і всі гуляйпільці, гадала, що ця війна не надовго і через тиждень-два ми повернемося до звичного життя, тому з собою взяли речей, як то кажуть у дві руки. Спочатку поїхали до друзів у Дніпро, де чекали, що з дня на день все закінчиться, але… Потім на деякий час відправилися до Івано-Франківська перечекати осінь, а далі - зимові холоди, потім весну… Час ішов і, коли зрозуміла, що оце сумне «але» надовго, вирішила, що досить чекати, а варто діяти! Так цього літа із західного куточка України ми повернулися до Запоріжжя. Не витримували нерви, адже постійно доводилося розлучатися із чоловіком також, який жив на три міста - Гуляйполе-Запоріжжя-Івано-Франківськ. Чоловік Дмитро - аграрій, тому не міг покинути ні землю, ні людей, які сіяли хліб під обстрілами, збирали врожай під обстрілами, одним словом і нині ризикують життям постійно! Та це вже інша історія, про яку я, як журналіст, напишу обов’язково.
Тому, повернувшись до Запоріжжя та поспілкувавшись зі своїми земляками зрозуміла, що потрібно відроджувати газету й приступати до її випуску.
Чи працюєте вже над наступним номером газети?
Тетяна ВЕЛИКА: Звичайно! Зробивши перший випуск, зрозуміла, що тепер зупинитися неможливо. Та більше, коли під час презентації номеру почула прохання людей – писати про «наших», то тепер неможливо не виконати їхнє прохання. Звісно, ми, гуляйпільці, звикли жити у маленькому місті, а тут – у Запоріжжі чи деінде, ми всі загубилися. Для людей просто за радість стали хаби, де видають гуманітарну допомогу. Тут - всі свої. І сміються, і плачуть, і наче горе розділили на всіх. Я помітила, як побачиш серед чужих людей свого гуляйпільця, то й знати не знав його, коли бачив у Гуляйполі, а тут наче інтуїтивно відчуваєш, що «наш»! Всім нам дуже хочеться додому. Нехай і побите, і таке зранене місто, але воно ж своє, улюблене, найкраще і найрідніше! Мабуть, лише ця клята війна дала зрозуміти, як багато чого ми недооцінювали дома. Сьогодні все змінилося. Як сказала наша бабуся: «Я пішки йтиму до Гуляйполя, аби лише не стріляли». Мені дуже болить, що будучи в 100 кілометрах від дому, я не можу туди потрапити!
Тетяна ВЕЛИКА, редакторка газети «Голос Гуляйпілля»
Тетяно, а скажіть, чи доїхав перший випуск до самого Гуляйполя?
Тетяна ВЕЛИКА: Звичайно, газету відправили до «Пункту незламності», а також передали працівникам «Укрпошти», котрі відвідують Гуляйполе три рази на місяць, аби вони роздали тим людям, котрі нині мешкають на території. Сама особисто я не наважилася поїхати до міста. Бо не стільки боюся побачити розруху на власні очі, як потрапити під обстріл, який може розпочатися будь-якої миті. Ті, хто залишився в самому Гуляйполі, добре знають характер небезпеки і вже розуміють, де сховатися. Я, на жаль, не зорієнтуюся, тому не ризикую! На що змогла наважитися, так це відвезти разом з чоловіком перший випуск газети до двох сіл колишнього Гуляйпільського району – Добропілля та Успенівки. Тут мала змогу поспілкуватися з людьми та почути їхні проблеми, які потрібно вирішувати постійно, а деяким – надавати публічність! Переконана, що лише завдяки розголосу проблем через засоби масової інформації, людей зможуть почути.
Про які проблеми йде мова?
Тетяна ВЕЛИКА: Перше – це світло! З 2 березня 2022 року всі лінії електропередач пошкоджені, а значить світла немає. Якщо Гуляйполе знаходиться під обстрілом постійно і туди ніякі ремонтні РЕМівські бригади не доїдуть, то в таких селах, як Добропілля, Варварівка, Нове Запоріжжя, Успенівка, Солодке, Рибне, Нове, Красногір´я, Привілля, Павлівка світло можна відновити. За словами старости Добропільського старостинського округу Тетяни Никифоренко, яка куди тільки не писала листи, відповідь одна – питання з електропостачанням вирішиться, коли закінчаться бойові дії! Уявіть, у цих всіх селах живе більше тисячі мешканців, серед яких багато переселенців, а вирішити це питання ще ніякий орган влади так і не зміг! І це лише частина наболілих проблем людей, яких постійно треба чути.
Пані Тетяно, як бачимо, газета має виходити періодично, тому як плануєте працювати надалі?
Тетяна ВЕЛИКА: Ми запускаємо передплату на 2024 рік. Багато хто спитає, а як бути з тією, яка відбулася у 2022 році, а тепер ні коштів, ні газети? Я відповім так: кошти за передплату газети «Голос Гуляйпілля» перерахуємо на «Благодійний фонд Євгена Коростельова», а звідти вони надійдуть на потреби наших Збройних Сил України. Я гадаю, що це буде справедливий вчинок. Повернути адресно кошти, ми не маємо можливості, а от долучитися до збору коштів для наших захисників – це можливо.
Тетяна ВЕЛИКА, редакторка газети «Голос Гуляйпілля»
Тобто, нині передплатити видання «Голос Гуляйпілля» передплатники зможуть через свою листоношу в Запоріжжі та області?
Тетяна ВЕЛИКА: Так, звичайно. Більшість гуляйпільців, як і мешканців Малинівської ОТГ, вже більше року проживають у місті Запоріжжя та області. Їхню масовість показали пункти видачі гуманітарної допомоги. Тому, це буде доречним поки розповсюджувати видання тут, а вже потім – у себе вдома. До речі, мешканці Воздвижівської ОТГ газету можуть передплатити у себе вдома, там працюють пересувні відділення безперебійно.
Вартість газети на один місяць становитиме 45 грн. Друковане видання буде виходити на 8-ми сторінках два рази на місяць у четвер. Тому всі, хто хоче читати районні новини в улюбленій районці, шукайте свою листоношу. Передплатна кампанія стартуватиме з листопада, тому давайте вдихнемо життя у своєрідний бренд Махновщини, улюблене видання гуляйпільців – газету «Голос Гуляйпілля».
Пані Тетяно, дякуємо Вам за розмову. Бажаємо успіхів!
