Василь Іванович Бойчук народився 25 жовтня 1974 року в селі Надіїв Івано-Франківської області. Він зростав у простій сільській родині, де з дитинства його виховували в любові до праці, повазі до людей та відповідальності за свої вчинки. Рідні згадують Василя як добру, щиру і спокійну людину, яка завжди була готова допомогти іншим і ніколи не залишалася байдужою до чужої біди.
Служба в армії та трудові будні
Після закінчення школи Василь був призваний до лав армії, де відслужив два роки, сумлінно виконуючи свій обов’язок перед державою. Повернувшись додому, він обрав для себе робітничу професію та почав працювати в деревообробній промисловості. Ця робота вимагала наполегливості, сили та відповідальності, і Василь завжди ставився до неї чесно й сумлінно. Колеги та знайомі знали його як надійного працівника і порядну людину, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації.
Родина - найбільша цінність
У житті Василя Івановича особливе місце завжди займала родина. Він був люблячим сином для своєї мами, турботливим чоловіком для дружини та добрим батьком для сина. Для своїх рідних - підтримкою і опорою, людиною, яка завжди знаходила потрібні слова та допомагала у складні моменти. Саме заради родини та майбутнього своєї дитини він прагнув жити і працювати чесно, будуючи спокійне та гідне життя.
Коли країна покликала
11 жовтня 2025 року Василь Іванович був прийнятий на військову службу по мобілізації та склав військову присягу на вірність українському народові. Не вагаючись, він став на захист України, її свободи та незалежності. Як і тисячі інших українців, він залишив свій дім, рідних і звичне життя, щоб виконати свій обов’язок перед Батьківщиною.
Зникнення під час виконання бойового завдання
13 лютого 2026 року під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаних із захистом Батьківщини, в районі міста Гуляйполе Пологівського району Запорізької області Василь Іванович Бойчук зник безвісти. На той момент він мужньо виконував свій військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність.
Родина чекає і просить допомоги
Сьогодні вдома на Василя Івановича чекають мама, дружина та син, а разом з ними хвилюється і молиться вся родина, близькі, друзі та знайомі. Для них він насамперед не лише військовий, а рідна людина - хороший син, турботливий чоловік і люблячий батько, якого дуже чекають вдома.
Рідні, близькі та товариші звертаються до всіх служб і до небайдужих людей із проханням сприяти у пошуках Василя Івановича. Будь-яка інформація може стати важливою та допомогти повернути рідну людину додому.
Віра, яка не згасає
Попри біль невідомості, родина не втрачає надії і щиро вірить, що настане день, коли вони знову побачать свого захисника на порозі рідного дому. Вони продовжують чекати, молитися і сподіватися, що Василь Іванович повернеться живим і зможе знову обійняти тих, хто любить і чекає його найбільше.
