Кожен мій день перетворився на довгий і виснажливий шлях між вірою і болем, де немає впевненості у завтрашньому дні, але живе незламна надія, яка не дає мені впасти. Я існую у спогадах, дихаю молитвами і тримаюся за любов, що виявилася сильнішою за страх, відстань і навіть невідомість.
Випадкова зустріч стала долею
Ми познайомилися у 2022 році випадково в Facebook, у той непростий час, коли Україну накрили війна, тривога і повна невизначеність, а наші серця вже були втомлені від життєвих розчарувань.
Я була самотня 16 років, навчилася покладатися лише на себе і майже втратила віру в те, що можу бути по-справжньому щасливою, але саме тоді Господь звів нас. І в моєму житті з’явився він і тихо, без зайвих слів, почав змінювати все.
Любов повернула віру
Мій чоловік - Руслан Олександрович Ничик, 23 серпня 1989 року народження, старший солдат 102-ї бригади ТрО, людина великої душі, щирого серця і рідкісної доброти, яка відчувається навіть на відстані.
Він завжди знаходив сили допомагати іншим, навіть коли самому було непросто, і ніколи не ставив себе на перше місце, бо його серце було відкритим для людей. Між нами виник зв’язок, який складно пояснити словами, адже коли йому було важко, я відчувала це душею, а коли мені ставало боляче, він казав, що йому важко дихати, ніби наші серця билися в одному ритмі.
Він довів мені, що я важлива, що я потрібна, що я - сенс його життя, і саме поруч із ним я знову навчилася вірити у любов, у щирість і в те, що навіть після довгих років самотності можна знайти своє щастя.
Родина, яку ми збудували
Він прийняв моїх дітей як рідних, не просто на словах, а всією душею, намагаючись стати для них батьком, якого вони ніколи не мали, і подарувати їм тепло, турботу та відчуття справжньої сім’ї.
З ним я вперше відчула, що означає мати поруч людину, яка розділяє з тобою і біль, і радість, яка підтримує, коли важко, і радіє разом із тобою навіть дрібницям, бо саме так народжується справжня родина, де є довіра, любов і відчуття дому.
Війна не питала…
Наше щастя, яке здавалося таким справжнім і довгоочікуваним, виявилося дуже крихким, бо війна не питає, коли забирати найцінніше і не дає часу підготуватися до втрат.
4 липня 2025 року його мобілізували, і він, не вагаючись ні хвилини, пішов захищати Україну, бо не міг інакше, бо таким він був - чесним, сильним і відданим.
23 вересня 2025 року ми стали офіційно чоловіком і дружиною, і тоді нам здавалося, що попереду ще ціле життя, наповнене любов’ю, затишком і спільними мріями про дім, де буде спокій і щастя.
День, коли все зупинилося
19 лютого 2026 року все змінилося, і моє життя розділилося на «до» і «після», бо саме в той день мій чоловік зник безвісти під час виконання бойового завдання, залишивши після себе тишу, яка кричить болем.
З того моменту час перестав мати значення, а кожна хвилина перетворилася на очікування, яке не має кінця.
Між небом і землею
Статус «безвісти зниклий» - це не просто слова, це стан, у якому ти живеш між небом і землею, між надією і відчаєм.
Я прокидаюся з думкою про нього і засинаю з молитвою, а в снах він приходить до мене і просить не плакати, каже, що живий і що я маю його шукати, і я вірю цим словам, бо відчуваю його серцем так само сильно, як і раніше.
Я шукаю його кожного дня
Кожен мій день наповнений пошуком, очікуванням і молитвами, які не припиняються ні на мить, бо я не маю права зупинитися, поки не знайду його і не поверну додому.
Я відмовляюся вірити в кінець цієї історії, бо знаю, що любов не зникає разом із людиною, а значить, він живий і чекає, щоб я його знайшла.
Молитва і надія
Я звертаюся до Господа з єдиним проханням - зберегти життя моєму чоловікові і повернути його до мене, щоб я могла знову обійняти його, відчути його тепло і почути його голос не уві сні, а наяву.
Допоможіть знайти
Якщо комусь щось відомо про Руслана Олександровича Ничика, якщо ви служили разом із ним або бачили його, я благаю вас не мовчати і відгукнутися, бо будь-яка інформація може стати тією ниткою, яка приведе мене до нього.
Допоможіть мені повернути мого чоловіка додому, бо я вірю, чекаю і любитиму його стільки, скільки вистачить мого життя.
