Ігор Гойванюк народився 1 серпня 1987 року в Івано-Франківську - місті, яке стало для нього не просто домівкою, а частиною серця. Тут він зростав, навчався, знаходив друзів і мріяв про майбутнє.
Спершу Ігор навчався у ліцеї №21, а згодом вступив до наукового фізико-технічного ліцею, який закінчив зі срібною медаллю. Змалку вирізнявся допитливістю та наполегливістю. Він однаково щиро любив футбол, музику й математику - поєднання сили, гармонії та точності. Успішно завершив навчання в музичній школі за класом акордеона, і музика назавжди залишилася частиною його внутрішнього світу.
Освіта і професійний шлях
У 2009 році Ігор закінчив факультет кібернетики за спеціальністю «Прикладна математика» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Його аналітичний розум, відповідальність і прагнення до розвитку допомогли йому реалізуватися в міжнародних ІТ-компаніях.
Він був професіоналом своєї справи - уважним до деталей, системним у мисленні, відкритим до нових знань. Колеги цінували його за надійність і спокій, друзі - за щирість і почуття гумору, родина - за любов і турботу.
Свідомий вибір захисника
25 лютого 2022 року, наступного дня після початку повномасштабного вторгнення, Ігор добровільно записався до лав територіальної оборони. Він служив у 78-му окремому батальйоні 102-ї окремої бригади територіальної оборони.
У серпні 2022 року воїн зазнав поранення - його автомобіль наїхав на протитанкову міну. Проте після лікування він повернувся до строю. Для нього це був не обов’язок за наказом - це був усвідомлений вибір чоловіка, батька, громадянина.
7 грудня 2022 року поблизу села Дорожнянка Запорізької області Ігор Гойванюк загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Йому назавжди залишилося 35 років.
Син, чоловік, батько
«Ми втратили не просто сина, втратили надійне плече, міцну опору, щирого порадника, цікавого співрозмовника, турботливого чоловіка і батька, чесного, відповідального громадянина… Абсолютно спокійний і виважений за характером. Він був свідомий того, що мусить захистити свою родину і не залишити війну для наступних поколінь, зокрема для синочка – найбільшої татової гордості і радості», – написала мати воїна Олександра Іванівна.
У цих словах - уся глибина втрати і вся велич його любові. Для сина він назавжди залишиться прикладом мужності та честі. Для дружини - вірним супутником життя. Для батьків і брата - гордістю і світлою пам’яттю.
Вшанування подвигу
Ігоря нагородили відзнаками «За честь і звитягу» та «За бойову звитягу». Йому також надали звання «Почесний громадянин Івано-Франківська» - рідне місто схилило голову перед своїм Героєм.
Поховали захисника на Алеї Слави Івано-Франківського кладовища.
Його життя було сповнене змісту, праці й любові. Його подвиг - це свідчення сили духу українських воїнів. Пам’ять про Ігоря Гойванюка житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його або дізнався про його історію.
Світла пам’ять Герою.
