Вони не сидять вдома склавши руки й не нарікають на гірке жіноче життя. Вони не тарабанять цілодобово по клавіатурі, змінюючи робочий комп’ютер на домашній. Вони танцюють, коли варять борщ, не ставлять дітей у куток і відпускають чоловіків вечорами до друзів на пляшечку пінного. Бо вони – самодостатні й задоволені життям жінки. Все це – про учасниць гуляйпільського клубу дозвілля «Чарівниця», який утворився у січні цього року і який очолює активна й творча Олена Карімова.
Ідею створення подібного клубу Олена виношувала вже давно. Захоплюючись різноманітними різновидами творчості й будучи учасницею мистецької організації «Шедеври Гуляйпілля», жінка активно запрошувала своїх подруг та знайомих жінок. Однак часто чула у відповідь ніякове «ні»: мовляв, там вже досвідчені загартовані життям жінки - що я їм можу показати, і чого навчити? Тож, Олена, отримавши поради та «благословення» від керівника «Шедеврів» Валентини Жовніренко, твердо вирішила створити клуб дозвілля для більш молодих гуляйпільчанок. Так і з’явилася «Чарівниця» – віддушина для жінок, які не в захваті від постійних каструль, ганчірок та офісної задухи.
– Нам вже давно пора відійти від стереотипу, що місце жінки – на кухні, а її єдине свято – 8 березня, - вважає Олена. – Українська жінка – мабуть, єдина в світі, яка може магічно поєднувати кілька видів занять: дбати про чоловіка, виховувати дітей, талановито розподіляти робочі та домашні обов’язки, при цьому залишатися красивою й успішною, а також приділяти увагу собі та своєму дозвіллю. Це дійсно справжня магія, і саме тому клуб має таку назву – «Чарівниця». На жаль, багато жінок мимоволі втрачають цю магію, заганяючи себе у рамки втоми, роздратування та апатії.
Корисне з приємним
Саме з позитивом і зустрічаються «чарівниці». Поки що їх десять, і вони такі різні: у повсякденності – представниці медицини, економіки, юриспруденції, освіти, люблячі жінки та мами – у серці та талановиті майстрині – у душі. Хтось вишиває, хтось шиє, хтось захоплюється малюванням, хтось історією, а хтось технікою канзаші (плетіння зі стрічок). Та всіх цих жінок поєднує одне: натхнення творити та бажання ділитися вміннями й знаннями з іншими. Збираються «чарівниці» раз на тиждень, тож на чергову зустріч встигають підготувати щось цікавеньке на розгляд та запропонувати тематику. Дівчата вже малювали картини по номерах, готували суші та роли у вечір японської культури, до Дня вишиванки влаштували своєрідний «екскурс» історією походження вишиванки й символікою її орнаментів, та багато інших цікавинок.
– Щоразу, завдяки багатогранності наших учасниць, ми дізнаємося щось новеньке. Вчимося одна у одної тим речам, яких не вміли раніше. Нещодавно, наприклад, до Дня захисту дітей, ми робили декоративні українські віночки – обідки із маками, які потім передали учням школи-інтернату: вони дуже активні, часто беруть участь у культурних заходах, тож, гадаємо, були раді доповненню національного образу. А нам вдвічі приємніше знати, що результати нашої роботи «побачать світ». Я вже давно займаюся канзаші, зокрема створюю прикраси для волосся. То знаєте, як приємно побачити, коли вулицею тобі назустріч іде дівчинка у твоєму обідку чи з твоїми бантиками на зачісці. А ще іноді, під час масових заходів, тішу себе своєрідною грою - роздивляюся голови присутніх у пошуках своїх виробів, - сміється Олена.
«Доньки» - «матері»
Витвори майстринь «Чарівниці» можна зустріти не лише окремо серед гуляйпільців, а й масово – на виставках. Дівчата настільки захоплені своєю діяльністю, що їх експонати користуються не меншим успіхом, ніж у «мам» із «Шедеврів Гуляйпілля». Майстрині обох клубів тісно спілкуються між собою, радіють спільним успіхам, разом беруть участь у різноманітних виставках та ярмарках.
– З більшістю учасниць ми знайомі вже багато років, а тому нам завжди є про що поговорити чи навіть просто поспілкуватися «між нами-дівчатами». Перша виставка «Чарівниці» відбулася під час святкування Масляної, й ми чомусь дуже хвилювалися. Однак дарма – наші «мами», на чолі із «хресною» Валентиною Жовніренко, нас у всьому підтримували, заохочували, тож окрема їм подяка за наш розвиток.
Потрібно відволікатися
Загалом, мало хто вірив, що подібний клуб житиме, й спочатку було чути відгуки на кшталт: « О, бач, розважаються – вдома нічим зайнятися». Однак Олена та її подруги-«чарівниці» категорично не згодні з цією думкою:
- Так кажуть як раз саме ті жінки, про яких я казала вище – загнані у рамки негативу. Або ж чоловіки, які їх туди загнали. Я ні в якому разі не прихильниця фемінізму, однак, на жаль, часто саме чоловіки пригнічують у жінці свободу її думок та душі. Це як той жарт «Наче брав заміж одну, а живу з іншою», який, по суті, не такий вже й жарт. Все ж вірно: певний час жінка жила для себе, приділяла увагу собі й своїм звичкам, що приносили їй радість. У сімейному житті саме жінці доводиться відмовлятися від більшості своїх захоплень. Але про них не варто забувати і знаходити хоча б трошки часу на себе. Бо ж якби жінка не любила чоловіка, дітей та своє гніздечко, їй властиво стомлюватися. Їй життєво необхідно іноді відволікатися, звільнятися від побутових думок. І нехай не всі чоловіки це усвідомлюють та розуміють, варто просто іноді підтримати жінку у її волевиявленнях. Їй не потрібно багато – якісь годинку-дві на те, що вона любить, аби поповнити запас енергії. Бо ж знесилена жінка – це прямий крок до перетворення із чарівниці у відьму, з якою так складно боротися. J
Задумане - втілиться
У планах дівчат, які знайшли простий спосіб так і залишитися чарівницями – нові зустрічі, нові ідеї, більше учасниць і ще більше відкриттів.
– Дуже хочеться розширити свій кругозір, зайти за межі творчості: пізнати тонкощі інших професій - влаштувати наприклад, вечір психології, майстер-клас і лекцію косметолога, також провести спільний день спорту і навіть організувати спільну подорож кудись за межі міста, а також зайнятися туристичною популяризацією нашого улюбленого, такого активного й творчого Гуляйполя. Щоправда, зараз певним чином нам заважає організуватися карантин, однак поступово ми втілимо задумане у життя. Бо ж ми – українські жінки, а українські жінки – чарівниці!
