2 листопада у Рівнопіллі сталось убивство, яке сколихнуло все село. Місцевий житель, який не так давно мешкає у Рівнопіллі, убив односельця Миколу Миколайовича Чаяла. Спочатку запросив до себе у гості, а потім побив до смерті. Лікарі намагались врятувати чоловіка, але травми виявились несумісними з життям. Занадто багато ударів прийшлось по голові.
Миколу Чаяла поховали, а чоловіка, якого підозрюють у вбивстві, на вимогу прокурора, мали утримувати під вартою.
Але за декілька днів, згідно з ухвалою суду, його відпустили під домашній арешт. Місцеві жителі обурені, адже вони бояться нападника, бо не знають, що він іще може утнути. Родина загиблого у розпачі. Нападник живе неподалік від дружини Миколи Чаяла, й сини загиблого хвилюються за матір, що лишилась у селі.
Про те, що сталось, написав у редакцію син загиблого, його також звати Микола Чаяло
«Шановна редакція і дорогі гуляйпільці! Хочу сьогодні розповісти частину трагічної історії зі свого життя. Роблю це для того, аби віднайти справедливість та щоб покарали винну людину.
Наша родина Чаялів проживає в маленькому селі Рівнопіллі, яке розташоване на Гуляйпільщині. Я після навчання поїхав працювати в Дніпропетровську область, де і проживаю за 350 км від дому.
Наш батько, Чаяло Микола Миколайович, був звичайним селянином, неконфліктним, добрим та чуйним чоловіком. Його багато хто знав. Нас, своїх дітей, він завжди навчав бути працьовитими та товариськими.
Загиблий Микола Чаяло
2-го листопада о 5-й годині ранку пролунав телефонний дзвінок від найстаршого брата, і ця розмова почалась не зі слів «Як справи?», як це було завжди, а… «Нашого батька вбили…, приїжджай».
Ця звістка перевернула життя всієї нашої родини. Я довго не міг в це повірити, а в голові була купа запитань: «Чому? Як? За що? Чому саме він?» Але відповіді так і не знаходив.
Хоч він ніколи і не говорив нам, що любить, але ми завжди відчували це в його вчинках.
Зайшовши у двір, хотілось викрикнути: «Па, ми вдома!..», а у відповідь почути його гучний та радісний голос, але… Підійшовши до будинку, я почув лише голосний плач мами, якого майже ніколи не чув.
Побачивши своїх двох старших братів, я почав у них розпитувати як це трапилось?
Мама дивилась свою улюблену телепередачу, та й задрімала, бо це вже була пізня година. Аж раптом пролунав телефонний дзвінок, яким сповістили, що батька забрали до лікарні…
Лікарі боролися за його життя, але в результаті великої кількості розтинів на голові, він втратив багато крові. О 4-й годині ранку лікарі повідомили про його смерть… Це був найгірший ранок у житті нашої сім`ї. Адже ми втратили найкращого чоловіка, турботливого батька 3-х синів, люблячого дідуся 2-х внуків, брата та кума.
З розповіді свідка, ця людина (вбивця) знаходилась в дуже сильному алкогольному сп’янінні, та як говорять у народі «спіймав білку»… Він бігав по селу й гукав сусідів. Односелець, який є не байдужою людиною, з цікавістю вийшов на двір та пішов за ним, до його двору. Дійшовши до воріт, він побачив скривавлену людину, яка сиділа на колінах посеред двору. Вбивця ще наніс декілька ударів тупим предметом по голові, доки свідок добіг від воріт до нього. І тут він побачив, що це наш батько.
Оговтавшись від побаченого, житель нашого села почав телефонувати в «швидку», мамі та братам.
Після отримання трагічної звістки від лікарів, вбивцю було затримано. Але через декілька днів ми дізнались про те, що суд прийняв запобіжний захід для нього — не утримання під вартою, а домашній арешт. Після цього наша сім`я почала жити в страху, адже він живе на одній вулиці з нами.
Так де ж тут справедливість? Замість знаходження під вартою, він продовжує повноцінне життя і не кається в скоєному.
Як я можу продовжувати спокійно жити в іншій області, знаючи що ця людина перебуває зараз через декілька будинків від дому, де залишилась наша мама без захисту чоловіка і бути спокійним за життя своїх близьких?
Жителі села обурені тим, що ця людина, після скоєного, знаходиться в селі, і ніхто не знає, що від нього чекати, коли він знову вип`є.
Як і від кого нам, дружній сім`ї, та жителям села, чекати допомоги віднайти справедливість та відгородити спільноту від таких нелюдів!»
Що думають односельці підозрюваного
Жителі Рівнопілля обурені, вони зібрались, щоб надати розголосу справі та зустрітись з представником правоохоронних органів. Зазначили, що бояться за свої життя й збентежені тим, що підозрюваний не знаходиться під вартою. Про це розповіли на відео, яке відзняв місцевий активіст. На зустріч з громадянами приїхав заступник начальника слідчого відділення Гуляйпільського відділення поліції Артем Степаненко.
Він передусім повідомив присутніх про незаконність зібрань під час карантину, попередив про штрафи розміром у 17 тисяч гривень, а вже потім поспілкувався з присутніми. Люди хвилювались за свої життя, питали чому чоловік не під охороною, скаржились на те, що підозрюваний випасає свійських птахів за межами дому.
Від правоохоронця отримали рекомендації: телефонувати 102, якщо бачать порушення домашнього арешту; направити в правоохоронні органи групове звернення. Також пообіцяв порушити питання щодо охорони підозрюваного. Та вкотре попросив людей не збиратись більше, бо карантин.
Наразі ухвала районного суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направлена до Запорізького апеляційного суду. Станом на 10 листопада призначено склад суду. Дата судового розгляду ще не визначена.
