26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало 2 вибухи. Спалахнув реактор, в якому в той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.
До ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тисяч рятувальників. Перші пожежники, які прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації. Але саме завдяки вогнеборцям, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підрахували, що загальна радіація ізотопів, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі, і першими, хто відчув її на собі були працівники станції та рятівники.
Пам’ятник тим, хто врятував світ
Одразу після аварії було опромінено понад 8,5 млн. людей і забруднено 155 тис.кв.м територій. Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.
87 гуляйпільців брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
Направлені райвійськкоматом 37 осіб, Гуляйпільським ремонтно-транспортним підприємством – 18, РВУМВС – 14, АТП-12338 – 10, МДПМК-159 – 4, колгоспами – 3 та РайШРБД -1.
Крім того, для будівництва житла для переселенців із забрудненої зони до Яготинського району Київської області були відряджені будівельники з райагробуду та працівники райспоживспілки для організації харчування будівельників.
Уряд СРСР старанно приховував аварію. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися і продовжувати своє звичне життя, так ніби нічого й не трапилося. Офіційне повідомлення про трагедію СРСР змусила зробити міжнародна спільнота, оскільки вже наступного після катастрофи дня у різних державах світу почали фіксувати аномальне підвищення радіації.
Першого травня в Києві ще проводили масштабний парад, в якому брали участь тисячі людей, в той час, як рівень радіації там перевищував фоновий у кілька десятків разів. Усвідомивши масштаб трагедії, евакуацію все-таки розпочали. Людям говорили, що це тимчасовий захід і вони дуже швидко зможуть повернутися. Але більшість з них, насправді, назавжди залишали на отруєних територіях своє колишнє життя.
Їм забороняли брати практично будь-що, адже розуміли, що кожна з речей вже опромінена смертельною дозою радіації. Безліч домашніх улюбленців залишилися без господарів, кинуті віч-на-віч з жахливою катастрофою. З 30-кілометрової зони відчуження було вивезено 115 тис. осіб. Згодом небезпечний реактор накрили бетонним саркофагом, який мав би запобігати подальшому забрудненню середовища.
Саркофаг над ЧАЕС
Через 35 роки після аварії, з огляду на відсутність людей, на цій території утворився умовний заповідник. В чорнобильській зоні знайшла притулок безліч видів тварин та птахів, серед яких все частіше можна зустріти рідкісні види. І хоч територія ще не зовсім безпечна для постійного проживання, поодинокі люди починають на ній заселятися.
До зони відчуження нерідко організовують екскурсії, і бажаючих неймовірно багато. А журнал «Forbes» навіть включив це місце до переліку найекстравагантніших туристичних місць. Щороку, 26 квітня, весь світ згадує і вшановує пам'ять про загиблих.
Життя у Чорнобилі триває: природа заліковує рани
Кажуть, тут завжди мертва тиша. Кажуть, тут зупинився час. Кажуть, що нога людини сюди не зможе ступити ще зо дві тисячі років. Але є такі, хто наперекір долі чи то з бажання позмагатися з нею разом із перелітними птахами повертаються з чужини, щоб оселитися на випаленій радіацією землі. Сюди тягне різноманітних екстремалів, переважно молодих людей, фанатів комп’ютерних ігор, які хочуть, крім віртуальних зображень, пройтися закинутими шляхами, відчути себе сталкерами.
Попри те, що сьогодні сама згадка про Чорнобиль лякає більшість людей, життя тут триває: лісами сновигають дикі звірі, у водоймах плавають гігантські соми, що через свої розміри вже отримали назви «радіаційних», місцеві мешканці-«самосели» вирощують грядки, іноді захоплюючи сусідські ділянки, і навіть святкують весілля. А підприємливі спритники умудряються на тому заробляти гроші, пропонуючи так звані чорнобильські тури.
Коштують вони від кількасот гривень до кількасот доларів. З одного такого повернувся і мій знайомий. Хлопець повірив запевненням організаторів, що маршрут прокладено безпечними шляхами, де доза опромінення в кілька разів менша, ніж при перельоті на авіалайнері, та вдвічі менша від рентгену. Головне - не затримуватися тут більш ніж на 5 днів.
Як виявляється, тури в Чорнобиль досить популярні - щороку його відвідують тисячі людей із понад 60 країн світу. Американський фотограф Філіп Гроссман загалом прожив у зоні кілька місяців, зняв майже 60 годин відео і понад 20 тисяч унікальних фотографій, які представив у штаб-квартирі ООН, організувавши величезну виставку, присвячену найбільшій техногенній катастрофі сучасності. Закохавшись у Чорнобильський край, він навіть провів у ньому церемонію одруження.
Сьогодні тут зеленіють кущі, колишні поля і села заростають самосівом, крізь асфальтовані доріжки пробиваються молоді деревця. До радіаційно заражених місць повертаються звірі: кабани, козулі, зайці, вовки, лисиці. Фотопастки, встановлені іноземними дослідниками, зафіксували навіть рисей та бурих ведмедів, які в Україні є рідкістю. На болотах великими зграями селяться тетеруки, з’явилися рідкісні чорні лелеки, півтора десятка різних видів кажанів, серед яких декілька занесені до міжнародної Червоної книги. Табунами ходять коні Пржевальського, яких у зону відчуження привезли в 1990-х роках, а Прип’ять кишить рибою.
У річках збільшилася кількість риби
Чорнобильське лихо підкинуло роботи науковцям. Вони запевняють, що стоять за крок до великого відкриття того, як радіація впливає на людський організм і як вона пов’язана з онкологією. Якщо припущення дослідників підтвердяться, дуже скоро медицина змінить підхід до лікування захворювань, зокрема, щитоподібної залози.
Тож, схоже, природа заліковує рани, нанесені їй «мирним» атомом. Звичайно, достеменно не відомо, який вплив має радіація на тваринний світ, однак, якихось мутацій у цій унікальній екосистемі дотепер не виявлено. Виживання великої популяції тварин у зоні відчуження дає підстави говорити, що опромінення не перешкоджає відродженню життя.
Через три десятиліття після ядерної катастрофи у Чорнобилі відновилося все те, що людина знищувала своєю діяльністю сотню років.
