Гуляйпільщина — край, де земля завжди була не лише засобом для життя, а й частиною ідентичності. Тут хліборобство передавалося з покоління в покоління, формуючи характер людей: витривалих, працьовитих, відповідальних. Сьогодні цей регіон — один із найбільш постраждалих від російської агресії. Поля, де ще вчора шуміли пшениця та соняшник, нині перебувають під постійними обстрілами, а подекуди — й під окупацією. Проте навіть у таких умовах фермери Гуляйпільщини продовжують боротися — за врожай, за людей, за майбутнє.
Сьогоднішня розповідь — про двох братів, Олександра та Дмитра Коростельових, які вже багато років займаються фермерським господарством у Гуляйпільському та Оріхівському районах Запорізької області. Їхні підприємства — ТОВ «Преображенське» та ТОВ «Лаванда» — стали прикладом того, як аграрний бізнес у прифронтовій зоні перетворюється на справу честі та спротиву.
Четвертий рік жнив під обстрілами
Вже четвертий рік поспіль на цій землі триває збір врожаю під звуки вибухів. Умови, в яких працюють аграрії, важко уявити людям з мирних регіонів: заміновані поля, ракетні удари по ангарах, пожежі серед стиглого колосся, робота в бронежилетах і касках. Проте сільське господарство тут не зупинилося.
ТОВ «Преображенське», яке очолює Олександр Коростельов, розташоване у безпосередній близькості до лінії фронту. Господарство й досі обробляє землю, сіє та збирає зерно, яке є стратегічно важливим для продовольчої безпеки країни. Кожна посівна і кожні жнива — це ризик для життя, але й усвідомлення того, що від цієї роботи залежить набагато більше, ніж економічний результат.
Втрата, яка стала точкою відліку
Для родини Коростельових війна стала не лише випробуванням бізнесу, а й особистою трагедією. 9 березня 2022 року під час виконання розвідувального завдання загинув Євген Коростельов — син Олександра, племінник Дмитра, молодий агроном ТОВ «Преображенське». Йому було лише 24 роки.
Євген Коростельов
Євген із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Гуляйполя. Він використовував власний квадрокоптер для розвідки ворожих колон, передавав дані Збройним силам України, допомагав облаштовувати оборону міста. Його знання агрономії, любов до землі та відповідальність за рідний край поєдналися з громадянською позицією. Загибель Євгена стала болючим ударом для всієї родини та громади.
Благодійний фонд імені Євгена Коростельова
Щоб продовжити справу сина та племінника, родина заснувала Благодійний фонд імені Євгена Коростельова. Фонд став не лише даниною пам’яті, а й потужним інструментом допомоги Збройним силам України.
Євген разом з батьками: батьком Олександром та мамою Світланою.
За час існування фонду було надано допомоги на суму понад 14 200 000 гривень. Підтримку отримали більше ніж 17 військових частин. Волонтери фонду придбали та відремонтували понад 96 автомобілів, які сьогодні рятують життя на передовій, доставляють боєприпаси, евакуюють поранених. Окрім цього, закуповувалися дрони, тепловізори, генератори, засоби зв’язку, амуніція.
Для Олександра та Дмитра Коростельових благодійність стала продовженням боротьби — способом зробити так, щоб жертва Євгена та тисяч інших українців була недаремною.
ТОВ «Лаванда»: від прифронтових полів до окупації
Окрема, надзвичайно болюча сторінка — історія ТОВ «Лаванда», яке очолює Дмитро Коростельов. Підприємство працювало на землях Гуляйпільської громади, обробляючи паї та вирощуючи традиційні для регіону культури — пшеницю, ячмінь, соняшник, ріпак.
Дмитро Коростельов
Від початку повномасштабного вторгнення господарство неодноразово зазнавало втрат: у липні 2022 року внаслідок ракетного удару по ангарах загинули семеро українських військових, які там перебували. Було знищено техніку, склади, інфраструктуру. Попри це, підприємство продовжувало працювати, збираючи врожай під постійними обстрілами.
Проте у жовтні 2025 року землі ТОВ «Лаванда» Гуляйпільської громади потрапили під російську окупацію. Наразі фронт залишається дуже рухомим, доїхати до колись прифронтових полів надзвичайно складно, а інколи — просто неможливо. Вся земля підприємства опинилася поза контролем України.
Дмитро Коростельов разом з колективом «Лаванда»
«Землеробство — моя улюблена справа»
На запитання про плани на майбутнє та про те, як утримувати колектив у ситуації, коли всі землі підприємства перебувають в окупації, Дмитро Коростельов відповідає без пафосу, але з внутрішньою впевненістю:
«Землеробство — моя улюблена справа. На жаль, це вже вдруге, коли російські окупаційні війська окуповують сільськогосподарські землі підприємства. Вперше це трапилося в Криму у березні 2014 року, вдруге — у жовтні 2025 року (села Успенівка, Солодке, Рибне Гуляйпільської громади Запорізької області).
Наразі ми працюємо на “Прозоро”, де проходять аукціони на право оренди землі державної та комунальної власності. Також звернулися до агрохолдингів, які мають великі сільгоспугіддя, з проханням надати нам на певних спецумовах в оренду хоч невеличкий обсяг землі, щоб підприємство та колектив могли і в подальшому працювати».
Ці слова — не просто відповідь підприємця. Це позиція людини, яка двічі втрачала землю через війну, але не втратила віри у свою справу та людей, з якими працює.
Люди важливіші за гектари
І для Олександра, і для Дмитра Коростельових головною цінністю завжди залишався колектив. У найважчі моменти війни працівників не кидали напризволяще, намагалися зберегти робочі місця, підтримати родини. Саме тому сьогодні боротьба йде не лише за землю, а й за можливість дати людям роботу, сенс і надію.
Символ незламності
Історія фермерів з Гуляйпільщини — це історія про незламність українського села. Про землю, яка навіть під обстрілами народжує врожай. Про людей, які втратили синів, бізнес, майно, але не втратили гідність і віру. Про братів, які поєднали хліборобську працю з волонтерством і допомогою армії.
Гуляйпільщина сьогодні — це не лише прифронтовий край. Це символ того, що Україна тримається не лише на зброї, а й на тих, хто продовжує сіяти, збирати, допомагати і жити, попри війну.
