Молитва - це те, що оберігає. Перебуваючи в зоні бойових дій, під постійним тиском ворога, саме духовна підтримка дарує воїнам відчуття спокою й впевненості.
Отець Василь, капелан 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, провів обряд освячення приміщень і благословив військовослужбовців. Під час молитви він просив у Бога захисту, сили й мудрості для тих, хто боронить Україну.
Капелан наголосив, що справжня міць армії ґрунтується не лише на зброї та вишколі, а й на єдності духу, взаємній підтримці та вірі у перемогу. Такі моменти дарують відчуття дому навіть далеко від рідних, допомагають долати щоденні виклики та зберігати внутрішній баланс.
Це важливий жест підтримки, який укріплює моральний дух тих, хто тримає оборону на передовій. Ми всі разом у цій боротьбі.
Шлях отця
Отець Василь Сметанюк народився у селі Слобода, Коломийського району. Після закінчення Івано-Франківської духовної семінарії імені священномученика Йосафата служив душпастирем у парафії святих апостолів Петра і Павла в селі Княждвір.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він їздив на фронт як волонтер, а згодом вступив до лав ЗСУ як капелан 77-го батальйону Сил територіальної оборони.
«Стати капеланом вирішив ще в семінарії»
- Я вже тоді був одним із організаторів братства «Центр душпастирювання силових структур», де об’єдналися ті, хто хотів присвятити себе служінню в армії. З початком великої війни я остаточно утвердився в рішенні поєднати служіння Богу зі службою Вітчизні. Коли з’явилася потреба у військовому священнику в 77-му батальйоні ТРО - я погодився. У війську мені дали позивний отець Симон - на честь того Симона з Нового Завіту, який допомагав Ісусу нести хрест на Голгофу.
Служіння в армії: щоденні виклики і віра
- Моє душпастирство у війську - особливе. Тут люди щодня стикаються зі смертю, відчувають небезпеку й страх. Саме тому особливо потребують Божої опіки та присутності. І священник має бути тією підтримкою, що допомагає вистояти.
На війні є вислів: «Тут немає атеїстів» - і це правда. У моменти небезпеки кожен звертається до Бога.
Роль капелана у війську ще формується. Адже досвіду повномасштабної війни в Україні раніше не було. Кожен священник ще шукає своє місце у цьому складному організмі військової структури.
«Найважче - це втрати побратимів»
- Найболючіше в цій місії - це втрати. Адже воїни - не просто парафіяни. Це побратими, з якими живу, сплю в бліндажах, їм їжу з одного казанка. Їхній біль - це мій біль.
Капелан без зброї, але з вірою
- Згідно зі Статутом, військовий капелан не повинен мати зброї. Але через особливу небезпеку мені видали автомат. Хоча, по суті, зброя капелана - це молитва, підтримка, слово, віра. Я маю бути прикладом у всьому - в поведінці, у побуті, у службі. Капелан - це опора для командира та духовна підтримка для солдата. Він має бути сміливим, сильним духом, вірним, щирим, товаришем для кожного. Коли наш підрозділ веде бій - я молюся. Прошу, щоб битва минула легко і щоб Бог зберіг усіх.
«Греко-католик на Сході - це дивина для місцевих»
- Місцеве населення, особливо на деокупованих територіях, ставиться до мене з цікавістю. Для багатьох це перший досвід зустрічі з військовим капеланом, а тим паче - греко-католиком. Усе через тривалий вплив московського патріархату.
«Я бачив, як Бог нас захищає»
- Є багато доказів Божої опіки. Один із прикладів - після освячення автомобіля поруч розірвався снаряд, але авто залишилося неушкодженим. Ще один випадок: повертаючись уночі до міста, я в тумані збився з дороги й подумав, що потрапив на територію ворога. Хотів уже спалити документи і тікати до лісу. Але після молитви - просто натрапив на наш блокпост. Наші бійці стали для мене тоді як ангели-охоронці.
«Бог з нами, бо наша справа – священна»
- З рідними я уникаю тем війни. У розмовах із дружиною Олею говоримо про дім, про буденні справи. Я знаю - їй також важко. Найчастіше повторюю фразу: «Перемога буде за нами!» І я в це щиро вірю. Бо з нами Бог, а наша справа - справедлива й священна. Святкувати Перемогу я буду в молитві подяки - за тих, хто вистояв, і за тих, хто віддав життя за нашу свободу. Молитимусь за майбутнє України.
