Олександр Іванович Пронь народився 29 листопада 1985 року в мальовничому селі Великий Митник, що в Великомитницькому старостинському окрузі Хмільницької міської ради Вінницької області. Він ріс в родині, де любов до Батьківщини, працьовитість і повага до традицій були важливими цінностями. З дитинства Олександр виявляв характер та відданість своїм принципам, завжди був готовий прийти на допомогу друзям і рідним.
Служба в армії для нього була не просто обов'язком, а покликанням. З розумінням важливості захисту своєї країни, він 5 червня 2024 року вирішив приєднатися до Збройних Сил України, ставши оператором відділення управління командира батареї першої артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини. Його служба була відзначена високим професіоналізмом і глибоким почуттям відповідальності перед Україною та її народом.
Початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну змусив Олександра разом з іншими героями поставити на кон війни власні життя за майбутнє Батьківщини. Він мужньо виконував свої бойові завдання, демонструючи неймовірну відвагу, терпіння і стійкість у боротьбі за свободу рідної землі. За час служби неодноразово доводив, що готовий стояти до кінця на захисті своєї держави, її людей, її майбутнього.
Трагедія сталася 26 грудня 2025 року під час виконання важливого бойового завдання біля міста Гуляйполе Пологівського району Запорізької області. Олександр Пронь загинув у бою, виконуючи свою місію з беззаперечним героїзмом, не залишивши жодної можливості для сумнівів у своєму патріотизмі та відданості Україні. Його смерть стала величезною втратою для всіх, хто його знав, для рідних, побратимів і для цілої країни.
Олександр залишив після себе не лише військові здобутки, а й приклад гідності, мужності та самопожертви. Він став символом покоління, яке встало на захист України, усвідомлюючи важливість і відповідальність перед її майбутнім. Його ім’я назавжди залишиться в історії як приклад справжнього патріотизму.
Прощання з Героєм відбулося 10 січня 2026 року в його рідному селі Великому Митнику. Односельці, побратими, друзі, рідні попрощалися з мужнім захисником, який поклав своє життя на вівтар її свободи та незалежності. Олександр Іванович Пронь назавжди залишиться в серцях тих, хто його любив, хто з ним воював, хто з ним розділяв цінність кожної миті миру.
Шана і честь Герою! Він живий в наших серцях, а його подвиг ніколи не буде забутий. Герої не вмирають, бо навіки залишаються в нашій пам´яті.
