Ще одна трагічна звістка чорним смутком огорнула Дрогобицьку громаду. Війна, яка безжально забирає найкращих синів нашої держави, обірвала життя мужнього воїна, людини доброї душі й великого серця, який не вагаючись ставав на захист рідної землі щоразу, коли цього потребувала Україна.
Під час виконання бойового завдання поблизу Гуляйполя Запорізької області загинув дрогобичанин Петро Годило. Його життя обірвалося 24 листопада 2025 року внаслідок обстрілу ворожими FPV-дронами.
Життєвий шлях простого й щирого чоловіка
Петро Годило народився 15 квітня 1982 року в Дрогобичі. Його дитинство і юність минули у рідному місті, де він навчався у загальноосвітній школі №15, а згодом здобув будівельний фах у професійно-технічному училищі №19.
Після завершення навчання працював у ремонтних бригадах, сумлінно виконуючи свою справу та будуючи власне життя.
Ті, хто знав Петра, назавжди запам’ятають його добрим, чуйним і щирим чоловіком, який умів підтримати, вислухати й простягнути руку допомоги. Він не прагнув гучних слів чи визнання. Просто жив по совісті.
Доброволець за покликом серця
На початку повномасштабного вторгнення, коли над Україною нависла смертельна загроза, Петро не залишився осторонь. Він добровільно долучився до лав Збройних Сил України та близько року перебував на передових позиціях фронту, захищаючи державу від російського агресора. Це був свідомий вибір людини, яка не могла стояти осторонь, коли вирішувалася доля країни.
Після певного часу він повернувся до мирного життя, однак війна знову покликала його до строю. І Петро знову не вагався.
Вдруге став на захист Батьківщини
У травні 2025 року дрогобичанина повторно мобілізували. Він знову одягнув військову форму, знову взяв до рук зброю, знову вирушив туди, де було найважче.
Петро служив кулеметником 1-го піхотного відділення 2-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти піхотного батальйону військової частини А7400.
Служба кулеметника - це велика відповідальність і надзвичайна небезпека, адже саме на таких воїнах часто тримається стійкість позицій, прикриття побратимів і можливість втримати рубіж. Петро мужньо виконував свій обов’язок, залишаючись вірним присязі та Україні.
Останній бій під Гуляйполем
24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі Гуляйполя Запорізької області ворог атакував українські позиції FPV-дронами.
Унаслідок ворожого обстрілу Петро Годило отримав поранення, несумісні з життям. Так обірвалося життя воїна, який двічі ставав до лав захисників, двічі свідомо обирав шлях боротьби й до останнього залишався вірним Україні.
Біль родини, скорбота громади
У полеглого захисника залишилися мама, сестра та син. Для них ця втрата - невимовний біль, який неможливо виміряти словами.
У скорботі вся родина, друзі, побратими та вся Дрогобицька громада.
Пам’ять, яка житиме
Петро Годило залишиться у пам’яті добрим і чуйним чоловіком, люблячим сином, братом, батьком та справжнім патріотом, який не пошкодував власного життя заради майбутнього своєї країни.
Його подвиг назавжди буде прикладом мужності, відповідальності й незламності українського духу.
Світла пам’ять Петру Годилу. Вічна слава Герою, який заради України віддав за неї найдорожче - власне життя.
Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у нашій вдячності та в кожному мирному дні, вибореному ціною їхнього подвигу.
