Скорботні звістки не покидають Надвірнянську громаду, яка здавна славиться своїми захисниками - справжніми синами України. Вони не чекали повісток, а самі ставали до лав оборонців, щоб боронити рідну землю. Серце розривається від болю, коли приходить звістка про ще одну непоправну втрату…
Герой, що став до лав Небесного Війська
Плачуть небеса, бо до лав Небесного Війська вісім місяців тому відійшов ще один Герой - Михайло Сергійович Пошивайло, народжений 4 вересня 1987 року, житель міста Надвірна.
На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, не вагаючись ні хвилини, Михайло став на захист нашої неньки України. Він свідомо обрав шлях воїна, шлях честі й відповідальності.
Останній бій Захисника
2 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання на південній околиці міста Гуляйполе Пологівського району Запорізької області,
старший солдат Михайло Сергійович Пошивайло, навідник 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки
2 батальйону територіальної оборони, загинув смертю хоробрих, захищаючи Батьківщину.
Йому було 38 років.
«Поша» - людина-легенда
Позивний «Поша» знали й поважали. Це було більше, ніж ім’я - це був характер.
Він ішов туди, де найважче, але завжди з холодною головою і гарячим серцем. Його цінували за безстрашність, помножену на розум, за вміння аналізувати, підтримати, знайти вихід навіть із безнадійної ситуації.
Його іронічний, але щирий гумор розряджав найнапруженіші миті, а присутність додавала впевненості побратимам.
Людина, яка жила на повну
Михайло вмів цінувати життя - і саме тому так люто його захищав.
Він був сином, коханим чоловіком, люблячим татусем, вірним другом і найкращим кумом. У нього були ті, хто чекав, і заради їхнього майбутнього він стояв до кінця.
Вічний Воїн України
Він віддав найдорожче - власне життя, щоб ми могли жити під мирним небом, щоб наші діти бачили світанки у вільній Україні.
Його загибель - це не просто втрата. Це біль, що пронизує серця рідних, друзів, побратимів і всієї громади.
Пам’ять, що стане нашою силою
Ми схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності за подвиг Михайла.
Немає слів, які б могли втамувати біль утрати, але є пам’ять - жива і вічна.
«Пошо», твій позивний не стане просто рядком у книзі пам’яті. Він буде нагадуванням і паролем для нас, живих - не зупинятися і не забувати ціну свободи.
Вічна пам’ять Герою
Хай Господь прийме душу Михайла Пошивайла до Свого Царства,
а рідним дарує сили пережити цей невимовний біль.
Нехай твоє ім’я, славний воїне, залишиться у пам’яті вдячних нащадків. Ти – наша гордість, і ми завжди будемо вдячні тобі за те, що ти зробив. Слава Героям!
