Напередодні 74-ї річниці визволення району та Дня заснування міста районний краєзнавчий музей оголосив акцію «Подаруй експонат музею і залиш свій слід в історії». І не безрезультатно. Вже у день святкування міста відвідувачі мали змогу переглянути нову фотогалерею – старовинні фото із сімейного архіву родини Лоскутових (кінця 19-го початку 20-го століття). Лоскутов Олександр Тимофійович служив священиком у нашій Свято-Троїцькій церкві до того, як її підірвали у 1934 році. Цінні фотознімки музею надала методист РБК, поціновувач історії рідного краю Валентина Жовніренко. Є друкарська машинка п’ятдесятирічної давнини, яку подарував ветеран війни Володимир Костянтинович Воєводченко, речі українського побуту, а ще символічна козацька булава, надана Світланою Яківною Павлюк.
Привертає увагу старовинна друкарська машинка «Roval», на перший погляд – німецька, а виявляється, американського виробництва, післявоєнного періоду. Дуже цікава річ, яку приніс до музею Микола Пупков. Композиційна побудова виставки складає два розділи «Епоха романтизму», представлена світлинами кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Символічну роль тут відіграють і свічі у канделябрі, і замріяна «пані» у вуалі, до речі, сукня виготовлена місцевою майстринею Світланою Іващенко. Тут немов спинився час, тут хочеться помріяти… Відвідувачі робили на пам'ять собі селфі.
У той святковий день гостей було чимало. Радувало те, що молоді тата і мами вели до музею своїх дітлахів віком від одного року до 12. Зі слів директора музею Любові Геньби: «Така велика цікавість до історії краю молоді з дітьми, можна сказати, вперше, і це радує, бо вони - наше світло…»
Наступний розділ виставки представлений раритетними експонатами, які стосуються письменницької плеяди гуляйпільців. Вірші Василя Діденка написані його власною рукою, цікаві світлини поета з його творчими побратимами, особисті сімейні фото, які доповнював вишитий рушник Наталії Шамрай з піснею «На долині туман». Різнобарвними квітами заяснів і вишитий рушник з текстом пісні Любові Геньби «Весняний вальс», який поетеса передала в дар музею, а ще її портрет роботи місцевого художника Миколи Ведмедя. Характерним є те, що ця робота виконана на наждачному папері сухими фарбами. І, повірте, досить вправно.
Гордість брала і мене за наших гуляйпільців, які відкривали світ високого і прекрасного, а двері музею не зачинялися до пізнього вечора.
P.S. Уже після написання статті ми дізналися, що до музею ще "прийшли" два раритетні фотоапарати: німецький воєнних часів та американський класичний, який навіть ще працює! Досить симпатичні, вони викликали якесь дивовижне захоплення: незважаючи на свій розмір, фотоапарати здавалися більшими за тебе, застиглими у своєму часі та величі...
