Метушливе та водночас спокійне, з гарячим чаєм та ще теплими пиріжками. Ранкове Гуляйполе поспішає на роботу, навчання чи то у дитсадок. Всміхається сонними очима та шкряботить мітлою по вологому асфальту, змітаючи останнє у цьому році листя.
Воно живе різними міні-територіями. До ранкових магазинів розвозять тільки-но спечений сьогоднішній хліб. До дитсадків та шкіл у яскравих куртках та шапках з бубонами біжать, поспіхом або повільно йдуть діти. Крило до крила розминаються автомобілі, розвозячи дітей по навчальним та дошкільним закладам. Прокидається базар, збираючи покупців навіть у будні дні. Деякі з магазинів відкриті вже о 8:10. А в деяких, мов заплющені очі, ще не підняті жалюзі. На автостанції оголошують про прибуття та відправку автобусів, пасажири шморгають носом, чекаючи на свій рейс. Дехто подорожує у сучасних «маршрутках», а дехто – в автобусах, які дістались ще молодій країні у спадок. Ранкове Гуляйполе має звичні пейзажі, які не змінюються роками, та ті – які оновлюються та модернізуються. І саме вранці, як ніколи за цілу добу, можна побачити працю комунальників, які причепурюють вулиці та парки міста...
Для когось зимове Гуляйполе звичайне та сіре, для декого – щодня нове та улюблене. Ранкове місто 7 грудня запам’яталось фотографу саме таким: спокійним, сталим у своїй послідовності та зігрітим теплим чаєм у ще теплу зиму...
