Присвоєння почесного звання «Мати-героїня», яке, запроваджено згідно із Указом Президента з 2004 року, є не тільки державною нагородою, а й знаковою для тих жінок, котрі народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі й усиновлених. Така приємна звістка прийшла і до домівок двох багатодітних родин Антоніни Павлівни РОТКО із с. Долинки та Людмили Іванівни ХОМИЧ із с. Воздвижівки. З нагоди такої визначної події у залі засідань райдержадміністрації зібралися всі охочі, щоб разом із головами РДА Олександром Іщенком, районної ради Анатолієм Клешнею, міської ОТГ Сергієм Ярмаком та Воздвижівської ОТГ Віктором Тютюником привітати цих, відтепер знаних, жінок із заслуженим званням.
Проте зауважу, для того, аби отримати статус «Мати-героїня» потрібно не просто стати мамою для такої кількості дітей, а ще й довести, що у них, як і у жінки-кандидата, відсутні факти судимостей, діти не перебувають в інтернатних закладах, мають гарну характеристику з місця навчання чи то роботи, при цьому не оминувши особисті досягнення та успіхи. Тільки тоді подають складений перелік особистих документів до райдержадміністрації, яка детально вивчає їх. Підтримані тут, вони потрапляють до служби у справах дітей та сім‘ї Запорізької ОДА. Звідси, після детального вивчення, нагородні матеріали надсилаються до Міністерства соціальної політики. Якщо їх схвалюють у Міністерстві, їх «шлях пролягає» до Адміністрації Президента України, де розгляд може тривати протягом року, а то й більше. Наразі наші жінки чекали такої нагороди майже два роки!
Повертаючись до наших героїнь, варто сказати, що у долинській родині 61-річної Антоніни Павлівни виховується шестеро дітей – три сини та стільки ж доньок. Найстаршій Людмилі сьогодні - 41 рік, а наймолодшій Тетяні – 27. Діти повиростали, створивши уже власні сім’ї.
- Я вже бабуся та прабабуся. Маю семеро онуків та двох правнуків! - гордо говорить Антоніна Ротко.
А ось у родині ще доволі таки молодої 38-річної Людмили Хомич виросло четверо синів та єдина донька Олександра. Найстаршим хлопцям-двійнятам - 21 рік, а наймолодшому – 11.
Із розповіді кожної почула, що обидві як працювали (Антоніна Ротко вже на заслуженому відпочинку), так до цих пір і працюють на фермерських господарствах у своїх селах. Щоб прогодувати таку численну родину, звісно, і вдома тримали великі підсобні господарство. Зараз деякої худоби позбулися, оскільки вік та здоров’я іноді підводять. Проте, дивлячись на них, зрозуміла, що ці жінки щасливі по-своєму. Кожна з них згадувала, як це чудово збиратися за великим родинним столом та обговорювати зроблене за день, радіти успіхам, ділитися найсокровеннішим.
Важливу роль у вихованні дітей відіграє позитивний імідж сім’ї, в якому авторитет матері чи не найголовніша умова. Тож, для того, аби виховати гарних дітей, матері наголошували на тому, що найперше - привчали кожного до роботи. Погодьтеся, що сільське життя може багато чому навчити, як і згубити. Але в цьому випадку приємно було бачити і чути, що жінки працею і власним прикладом зростили своїх чад, чим і заслужили шанобливе ставлення з боку односельців. Звичайно, бачити, як твої кровиночки ростуть здоровими та успішними, це завжди втіха та розрада для материнського серця. Тому, хоч і говорили, що нелегко було і навчати, і годувати, проте на запитання: «Що побажаєте молодим людям?» почула у відповідь: «Натхнення та не боятися труднощів у народженні ще одного немовляти!».
Довідково: Жінкам, яким присвоєне це почесне звання, виплачується одноразова винагорода в десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (указ Президента України від 25 грудня 2007 р. №1254). Тому кожна із наших героїнь отримала по 16 тисяч гривень.
