Ми завжди кудись біжимо у безупинній життєвій круговерті, округливши очі, і часом навіть не помічаючи ні інших людей, ні якихось банальних дрібниць навколо. Я тому не виняток і постійно перебуваю у тенетах побутово-буденних хаотичних думок.
Та днями довелося різко зупинити – і себе, і свій вічно блукаючий погляд. Центр міста, такий красивий і величний Меморіал Слави - і така сумно-соромна його огорожа. Її основа вже добряче розсипається, демонструючи дебелі тріщини, голу цеглу та купи цементу долі, а металеві секції – облущені річні шари фарби. Місцями секції огорожі зламані або ж взагалі відсутні. Особливо плачевний вигляд відкривається з «тилу» Меморіалу – за ринковими торговельними контейнерами.
І це – своєрідна рамка пам’яті загиблих воїнів Другої світової війни, воїнів-інтернаціоналістів та жертв Голодомору! Якось воно неправильно і надто неестетично. Менше, ніж за місяць – річниця Великої Перемоги. Чому оточити Меморіал Слави не може витончена кована огорожа або ж популярний нині литий євро-парканчик, які чудово піддаються фарбуванню, однак не потребують встановлення масивної основи. Благо, сьогодні ринок надає широкий вибір парканів на будь-який смак і колір. І в Гуляйполі є підприємства, і є люди, які б могли зарадити даній проблемі. На жаль, реставрація у вигляді чергового підфарбовування та підмазування огорожу вже не врятує – вона просто віджила своє.
Тож, чи не варто нарешті зняти «камінь» з душ загиблих героїв та «огорнути» їх чимось дійсно ВАРТИМ, вартим Перемоги?!
