Починаючи з 2008 року, 30 вересня в Україні відзначається День усиновлення. Це - свято небайдужих, чуйних, із гарячими душею та серцем людей - усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів, які прийняли у свої родини осиротілих дітей. І недарма воно збігається із християнським святом Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії.
Велика робота щодо захисту прав дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку сімейних форм виховання проводиться у нашому районі ще з 2007 року службою у справах дітей (ССД) райдержадміністрації. За умови втрати дитиною батьківського піклування здійснюється першочергове її влаштування під опіку (піклування), у прийомні сім‘ї, будинки сімейного типу та усиновлення.
Так, однією з перших, влітку 2009 року, в районі утворилася прийомна родина Олександра та Наталії ВОЙЦЕХОВСЬКИХ (м. Гуляйполе) – до сім’ї була влаштована тоді ще 2-річна Владислава, дитина з інвалідністю, позбавлена батьківського піклування. Прийомні батьки доклали максимум зусиль для того, щоб дати цій обездоленій дитині батьківську турботу та належне утримання. А наприкінці лютого поточного року Олександр і Наталя виявили бажання поповнити свою прийомну родину ще двома дітьми – у сім’ї з’явилися шестирічні двійнята Алінка й Каринка. Дівчатка також мають проблеми зі станом здоров’я, зокрема, із зором, але прийомних батьків це, як і вперше, не злякало - вони з новими силами та любов’ю взялися за нелегку справу.
На даний час це єдина прийомна сім’я в районі, де виховуються троє дітей з особливими потребами.
У рамках зустрічі, котра відбулася саме напередодні Дня усиновлення, прийомні батьки отримали грамоту і квіти - за свій нелегкий труд і наполегливу працю. Непосидюча, жвава й усміхнена Алінка завзято, із жіночою хазяйновитістю й вимогливістю прийняла букет від голови райдержадміністрації Олександра Іщенка та подарувала його таткові. На противагу сестричці напрочуд спокійна Каринка щиро, по-дитячому посміхнулася, як отримала під свою відповідальність солоденький подарунок – тортик!
Варто зазначити: поки не дізналася, що Владислава та двійнятка – із двох різних родин, ніколи не висловила б таку думку: аж надто дівчатка схожі між собою – білявочки із подібними рисами обличчя та усмішками – ну рідні сестри, та й годі. Схоже, що доля заздалегідь готувала їх до цієї зустрічі й разом з тим до кращого життя. Впевнена, що завдяки люблячим батькам та в силу малого віку здоров’я дівчат тільки поліпшуватиметься, а згодом проблеми й взагалі зникнуть. «Переростуть» - так часто кажуть у таких випадках. Та й любов безсумнівно лікує – як дітей, так і дорослих – перевірений факт.
