Школа, як і людина, має свою історію, а головне те, що вона має свою душу. А її душа – це учнівський та педагогічний колективи, такі різноманітні, різнобарвні і надзвичайно творчі. 50 років! Чи багато це? Мабуть немало. 50 років – піввіковий ювілей нашої школи. Як перлина до перлини на вишуканому намисті, так рік за роком нанизані на срібну нитку життя будні нашої школи. Скільки дитячих очей бачили її віконця, скільки дитячих голосів чули її стіни... Вона як добра матінка - голубка збирала щороку під своє тепле крило своїх пташенят–вихованців. Навчала, любила, виховувала, благословляла в далекі світи.
Мрія про найкращу школу нікого не оминає. Кожен учень хоче навчатися у хорошому закладі, усі батьки дбають, аби їх діти були оточені опікою, здобули глибокі знання та добре виховання. Саме такою і є Добропільська ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку можна назвати «школою мудреців», бо мудрість іде від педагогів, а за словами відомого філософа, для виховання дитини потрібна більша мудрість, ніж для керування державою.
Школа має давню історію
90 років тому в далекому 1931 році у Хвалибогівці (нині Добропілля) відкрилась семирічна школа. Директором її з 1932 по 1941-й був Олександр Борисович Бадарацький. З 1958-го у зв’зку з переходом до восьмирічної загальної освіти Хвалибогівську семирічну школу перейменували на Добропільську восьмирічну.
З 1965 року на території Добропільської сільради працювали Варварівська і Добропільська восьмирічні, Добровільська, Новозапорізька, Січанська початкові школи. У 1970 році закрито Січанську, у 1973-му – Новозапорізьку. Зі спогадів колишнього учня Новозапорізької школи Василя Григоровича Марійченка вчителями в ній були Віра Андріївна Гомон та Єлизавета Василівна Назаренко. Приміщення школи мало вчительську кімнату, бібліотеку, дві класні кімнати, коридор, кімнату для зберігання палива. В кожній класній кімнаті навчалися по два класи: перший і третій, другий і четвертий. В 1967 р. у 1 класі навчались 4 учнів, в 2-му – шестеро, в 3 та 4 класах по четверо учнів.
У 1968 році до 1 класу прийшли двоє, в 1969 – четверо учнів. Будівля школи була старого зразка з червоної цегли з товстими теплими стінами, дзвінок зроблений з гільзи снаряда, указки виготовляв Яків Платонович Сосновський.
У Варварівці була семирічна школа, яка 1958 року перейменована на восьмирічну (директор Василь Сергійович Репетун). Під його керівництвом працювали мудрі, досвідчені вчителі.
У 1970 році відкрилася новобудова - Добропільська восьмирічка, до якої перейшли учні та частина вчителів з Варварівської школи. Так, низенько освітлювані кімнати перетворились на світлі та просторі класи, довгі дерев’яні лави та столи замінили сучасні шкільні меблі, одну книгу на весь клас - перемінили ілюстровані підручники, сучасні технічні засоби. Тут працював злагоджений колектив на чолі з директором Владленом Федоровичем Ковурою. Теплим словом згадують учні своїх вчителів: Поліну Іванівну Тимоніну, Лідію Данилівну Савин, Надію Михайлівну Ковуру, Галину Олексіївну Писанко, Наталію Василівну Волинцеву, Адама Микитовича Пащук, Михайла Петровича Гонтаря, Василя Григоровича Коростильова, Людмилу Петрівну Савицьку, Галину Олексіївну Дзундзу, Людмилу Вікторівну Гуру, Ірину Михайлівну Носівець, Ірину Іванівну Степанову, Ніну Григорівну Єременко, Лідію Борисівну Кучеряву та багато інших.
Зорями вічності засяяли у безкрайому небі Ольга Антонівна Крутікова, Василь Сергійович Репетун, Софія Панасівна Гопка, Наталія Кирилівна Івченко, Раїса Анатоліївна Плющій, Анатолій Васильович Заворотинський, Ольга Андріївна Богдан, Поліна Власівна Кучерява, Володимир Антонович Тарасенко, Віктор Антонович Кравченко, Євдокія Андріївна Квітка, Лілія Яківна Буряк, Олександр Григорович Білай, Варвара Іванівна Мелащенко.
За успіхами педагогічного та учнівського колективів стоїть нелегка праця директорів школи. З 1932 року і по наш час навчальний заклад очолювали: Олександр Борисович Бадарацький, Леся Павлівна Самойленко, Гнат Тимофійович Вдовиченко, Антон Єфремович Крутько, Михайло Григорович Сердюк, Віталій Іванович Коломоєць, Владлен Федорович Ковура, Поліна Іванівна Тимоніна, Варвара Іванівна Мелащенко, Галина Євгенівна Блажко, Світлана Денисівна Юрченко, Ірина Іванівна Степанова, Сергій Михайлович Непайда, Людмила Євгенівна Река.
За 50 років змінилось багато, незмінним був і залишається лише той факт, що Добропільська ЗОШ існує, і що її вихованці - це її слава і гордість. І як би далеко вони не були, в які б неблизькі світи не заносила їх доля, та в своїх думках і спогадах вони завжди поруч з нею, рідною і дорогою.
Випускники – це гордість школи
Кажуть, що людина назавжди залишає часточку своєї душі в країні дитинства, якою є школа. І чим більших висот її вихованці досягають, чим більший слід після себе залишають, тим більше гордиться ними школа.
А гордитись є чим, бо випускники Добропільської та колишньої Хвалибогівської школи - дійсно шановані люди. Серед них:
Михайло Андрійович Плакса, якому за видатні заслуги, мужність і героїзм, проявлені у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Другої світової війни було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Володимир Олександрович Горпинич, який пройшов свій трудовий шлях від рядового вчителя до заслуженого діяча науки і техніки України, академіка Академії Наук України, доктора філологічних наук, професора Дніпропетровського національного університету.
Василь Антонович Товстик – кандидат педагогічних наук, дійсний член Академії економічних наук України, організатор і перший ректор Макіївського економіко-гуманітарного інституту.
Анатолій Володимирович Тарасенко – журналіст, письменник, почесний консул України в Казахстані.
Володимир Миколайович Ярош – юристконсульт при Верховній Раді України.
Володимир Володимирович Лаврик – полковник медичної служби.
Микола Горпинич - письменник, Анатолій Горпинич - поет-сатирик.
Микола Васильович Горпинич – кореспондент одеської газети, вбитий в Ізраїлі.
Ігор Михайлович Буряк – науковий працівник у галузі сільського господарства.
Євген Олегович Буряк – аспірант кафедри ґрунтознавства та охорони ґрунтів Національного університету біоресурсів та природокористування України.
Петров Василь Олексійович - заслужений тренер України з гандболу, доцент кафедри олімпійського та професійного спорту. Працював тренером СДЮСШОР з гандболу, тренером юнацької та національно збірної України, тренером жіночої гандбольної команди майстрів «Мотор», з якою вигравав Кубок володарів кубків європейських країн та чемпіонати України. Серед вихованців: 9 майстрів спорту України, заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Олімпійських ігор в Афінах.
Сергій Петрович Гаценко – майстер спорту з греблі.
Володимир Володимирович Стасик – воїн-інтернаціоналіст.
Борис Борисович Горпинич та Олександр Федорович Кучерявий – ліквідатори ЧАЕС.
Максим Сергійович Мірошниченко, Сергій Олександрович Семенюта, Сергій Леонідович Шупік, Олександр Михайлович Грицай - учасники бойових дій.
Щоб зберегти історію Добропільської школи та передати нащадкам, на честь ювілею зусиллями колективу та випускників минулих років відкрито кімнату історії школи, де зібрано матеріал, починаючи від корфівської земської школи до сьогодення. Першу екскурсію в ній провела вчитель зарубіжної літератури Тетяна Григорівна Кієнко.
Сьогодні можна говорити й про те, що школа перегорнула наступну сторінку своєї історії - прийшли молоді вчителі: Валерія Валеріївна Франк, Аліна Сергіївна Река, Дарія Вікторівна Сеньків. Упевнена, що сучасні педагоги здатні йти за покликанням, служити професії, бути інтелектуальним інвестором, отримувати, перш за все, моральне задоволення від своєї діяльності, творити й збагачувати подальшу історію нашої школи.
Добропільська школа сьогодні - це дружня родина працівників школи та учнів, це стартовий майданчик для добрих починань і злетів її вихованців, це особливий інститут, в горнилі якого гартується і майбутній спеціаліст виробництва, і патріот України, і зодчий суспільства нового типу, і майбутня еліта нації.
Головне завдання педколективу – зробити навчально-виховний процес цікавим, корисним, практично спрямованим, сучасним. Для реалізації цих принципів педагоги школи перебувають у постійному творчому пошуку, займаються самоосвітою, запозичують досвід інших, експериментують. А учні люблять мріяти, і в своїх мріях вони бачать школу майбутнього, де кожний навчальний кабінет, оснащений новими технологіями і де учні усвідомлюють, як важливо здобути освіту, тому тут більше говорять не про оцінки, а про якість знань.
Нехай це буде нашою мрією – перспективою, яку надихатимуть до життєствердження віра й надія. Їх вимагає освіта нового часу. Адже врешті-решт усі наші спільні зусилля, пошуки і реформи, спрямовані на те, щоб ми на шляху життєтворення розуміли одне одного, а діти були щасливими. Адже освіта – це і є життя.
Людмила РЕКА, директор Добропільської ЗОШ
Воздвижівської сільської ради.
