Творчі, обдаровані особистості, які досягли визнання та непересічних успіхів у тій чи іншій сфері, завжди дивують своєю винятковою цілеспрямованістю й неймовірною працездатністю, що дають на виході максимальний результат. Саме така особистість – талановитий та енергійний інженер-будівельник Іван Пилипович КОВТУН святкує незабаром свій 85-річний ювілей.
Народився Іван Ковтун 3 жовтня 1936 року в селі Покровська Богачка Хорольського району Полтавської області. Його дитинство й юність були нерозривно пов’язані з історією нашої країни, адже він ще маленьким хлопчиком бачив і жахіття Другої світової війни, і радість Великої Перемоги, і, навчаючись у школі з 1944 по 1954 роки, був свідком усіх труднощів післявоєнної відбудови. Можливо, саме тому й обрав для себе професію будівельника. Недарма народна мудрість каже, що будівельник – це професія на всі часи.
Після закінчення служби в армії (1955-1958 рр.), працював у різних будівельних організаціях міст Хорол та Лубни, пізнаючи ази будівельних спеціальностей. У 1959 році закінчив школу механізаторів, здобувши кваліфікацію «тракторист-комбайнер широкого профілю». Після року роботи в колгоспі вступив до Полтавського інженерно-будівельного інституту.
Після закінчення якого був направлений до Гуляйпільського «Міжколгопного будівельно-монтажного управління». Ось так у 1965 році й опинився Іван Пилипович зі своєю молодою дружиною Тамарою в Гуляйполі.
Велика місія будівничого
Саме в Гуляйполі й почалося його активне будівниче життя: 1969 р. – виконроб на будівництві, 1969-1974 рр. – головний інженер, 1974-1976 рр. – начальник Гуляйпільського «Міжколгоспбуду», 1976-1996 рр. - головний інженер «Райагробуду». Здавалося б сухі цифри, та за ними - мільйони покладених цеглин, тисячі тон бетону, неймовірна кількість квадратних метрів перекриттів та дахів, а головне – співпраця з десятками людей, які невтомно трудилися на будівництвах району.
У 70-х – 80-х роках минулого століття в нашому районі розпочалося «велике будівництво». У рекордний час у селах Долинці, Воздвижівці, Верхній Терсі, Варварівці, Приютному, Малинівці та інших розбудовувалися колгоспи: з’являлися Будинки культури, школи, дитячі садки, контори, магазини, зерносховища, ферми. І майже на всіх цих об’єктах працювали бригади під керівництвом Івана Пилиповича Ковтуна.
Молодим поколінням гуляйпільців, мабуть, складно уявити часи, коли в нашому районі розвивалася будівельна галузь. Колектив «Міжколгоспбуду» отримував десятки замовлень від колгоспів та органів управління міста. Найвизначнішим об’єктом, будівництвом якого пишається Іван Пилипович, став культурно-спортивний комплекс «Сучасник». Власний Будинок культури був заповітною мрією гуляйпільців, яку вдалося втілити в життя спільними зусиллями, розпочавши справжнє народне будівництво. Усвідомлюючи всю відповідальність перед поставленим завданням, всі спеціалісти колективу працювали максимально якісно й оперативно.
Будівельник – одна з небагатьох людських професій, яка залишає після себе наочний, матеріальний слід на землі, видозмінює світ навколо, і в тому є особлива відповідальність і сенс місії будівничого.
За нагородами – невтомна щоденна праця
Достойний життєвий шлях Івана Пилиповича є прикладом служіння обраній професії будівельника. Пройдені всі щаблі службового зростання від робітника до головного інженера та начальника управління. Але найважливішою для себе він завжди вважав місію будувати, творити нове. Багаторічна професійна діяльність Івана Ковтуна відзначена чисельними почесними грамотами та дипломами, а за розбудову колгоспу у селі Верхня Терса він нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР, за керівництво багаточисельними будівельними об’єктами міста та району – медаллю «За заслуги перед Гуляйпільським краєм».
За цими нагородами – невтомна щоденна праця, ненормовані робочі дні та безсонні ночі. Не кожен чоловік витримає… Але поруч з Іваном Пилиповичем була його вірна дружина, яка підтримувала його завжди і в усьому. Адже він побудував чудову сім’ю: має трьох доньок, трьох чудових онучок і, навіть, одну правнучку. І це, напевно, його найголовніший об’єкт – любляча родина.
