16 серпня 2026 року війна забрала життя ще одного нашого земляка - Віталія Вікторовича Гаркуші
Що відомо про Захисника?
Віталій Гаркуша народився 2 квітня 1986 року в Гуляйполі - місті, яке було його малою батьківщиною, місцем дитинства, юності, родинних спогадів і життя. Тут він зростав, тут формувався його характер, тут були його рідні люди, друзі та все те, що називається простим і водночас найціннішим словом - дім.
На початку 2026 року Віталій зробив вибір, який назавжди змінив його долю. Він став на захист Батьківщини, підписавши контракт із Прикордонними військами України. Відтоді його життєва дорога пролягла через воєнні дороги, небезпеку та щоденний ризик заради інших.
Останній бій
16 серпня 2026 року Віталій Гаркуша загинув, виконуючи військовий обов’язок із захисту суверенітету та територіальної цілісності України, поблизу населеного пункту Марганець Нікопольського району Дніпропетровської області.
Йому було лише 40 років…
Здавалося б, життя тільки набирало своєї повноти, попереду ще мало бути стільки звичайних родинних днів, зустрічей, розмов, дитячих обіймів, планів і мрій. Та війна вкотре безжально перекреслила людські надії, залишивши замість майбутнього - біль утрати і світлу пам’ять.
Його чекали вдома
Найважче сьогодні тим, хто любив Віталія найбільше. Мамі Ларисі, татові Віктору, дружині Юлії та двом дітям доведеться вчитися жити з порожнечею, яку неможливо заповнити.
Вони чекали його повернення. Чекали не просто військового - чекали свого Віталія: чоловіка, сина, батька, найдорожчу людину. Чекали, що одного дня він знову переступить поріг рідного дому, обійме дітей, подивиться в очі дружині і скаже батькам просте: «Я вдома».
Та повернувся він інакше - у спогадах, у фотографіях, у дитячій пам’яті, у тих родинних історіях, які відтепер розповідатимуть про нього наступним поколінням.
Ціна свободи
Для Гуляйпільської громади Віталій Гаркуша назавжди залишиться одним із тих синів, які в найважчий для України час не сховалися від відповідальності, а стали на її захист.
Його життя обірвалося, але його вчинок не зникне, бо свобода України сьогодні має імена. Вона має обличчя. Вона має материнські сльози, дитячі спогади, згорьовані родини і могили наших земляків.
Віталій віддав своє життя за те, щоб Україна жила. За те, щоб його діти мали майбутнє. За право кожного з нас називати свою землю рідною і вільною.
Гуляйпільщина схиляє голову перед своїм земляком. Нехай пам’ять про Віталія Гаркушу буде світлою і незгасною, а його ім’я назавжди залишиться в історії рідного краю та України.
Щирі співчуття родині та всім, хто знав, любив і шанував Віталія. Вічна пам’ять Захиснику України. Вічна слава Герою.
