Минулої суботи на літньому майданчику «Дубки» знову стало людно й… «тваринно». Справа в тім, що до Гуляйполя завітали представники Федерації службово-спортивного собаківництва України, на чолі з директором Олександром Середою. Зустріч відбулася за домовленістю з ініціативною групою «Закон природи» в рамках проєкту «Дай лапу, друже – це Закон Природи». На зустріч прийшло близько 20 людей, дехто й зі своїми собаками, але більшість залишили улюбленців вдома й прийшли як на інформаційну лекцію, з рядовими питаннями щодо виховання своїх чотирилапих.
Що ж дізналися під час зустрічі?
Передусім те, що кожна собака індивідуальна, і це треба враховувати в процесі дресирування. Але важливо знати основні аспекти, на які слід звернути увагу. Дресирування собак – дуже складний процес головним чином тому, що до кожної тварини потрібно вміти знайти індивідуальний підхід. Перш за все між собакою і господарем має бути налагоджений контакт. Це у багато разів полегшить і прискорить процес дресури. «Свою» людину собака знає, розуміє його інтонацію, може передбачити його реакцію на певну модель поведінки.
Побутує думка, що дорослі собаки не піддаються дресируванню
Зрозуміло, труднощів з вихованням вже дорослої особини передбачається більше, але при належному старанні пса можливо навчити всьому необхідному. При дресируванні дорослого пса старанності додається в рази більше, але результат залишається позитивний. Головне, не перестаратися і не забувати заохочувати тварину ласощами або похвалою. Хоча, саме вони є основою для успішної дресури, оскільки собака рефлекторно тягнеться туди, де почуває себе комфортно та спокійно.
Павсивний учасник тренінгу - робота є робота:)
Чому собака стрибає на господаря, коли лащиться?
Загалом це досить миле видовище, але не тоді, коли собака крупних порід й може знести тебе з ніг, або ж собака щойно влаштував прогулянку по муляці та калюжах. Виявляється справа в тому, як ми її пестимо – по усьому тілу, голові, лапах, животику тощо. Собака звикає до таких широких жестів і рефлекторно під них «підставляється». Тож, якщо ви не хочете, щоб на вас стрибали, собаку потрібно гладити досить лаконічно – в районі холки.
Метод «короткого повідка»
«Важливо розуміти, що собака любить свободу, і коли бачить простір, хоче пробігтися, - зауважив Олександр. - Погодьтеся, нам же не дуже подобається, коли нас обмежують у наших проявах чи емоціях та постійно сіпають. Так і собаці ми повині надати достатньо свободи, щоб вона могла досліджувати околиці. Повідок ніколи не повинен бути натягнутий, завжди трохи провисати. Довгий повідець дійсно дуже зручний у цьому випадку, але переконайтеся в тому, що Ви завжди прибираєте надмірне провисання, коли собака наближається до вас, інакше ви можете заплутатися. Таким чином ми даємо собаці свободу пересування, та взаємодією з нею м’яко, без стресу та напруги. Зокрема, якщо при прогулянці постійно лагідно кликати собаку по імені та заохочувати смаколиками, вона взагалі звикне йти з вами поруч – згодом навіть без повідка, не намагаючись зірватися з міста, - доки ви їй самі не дозволите».
Даний метод Олександр продемонстрував на лабрадорці Джессі, - собака радо пішла за чоловіком, чим навіть трохи засмутила свою хазяйку. Кінолог швидко заспокоїв жінку фактом того, що золотистий ретривер – взагалі дуже доброзичлива й безмежно любляча порода. Зокрема, з дорослим алабаєм такі речі з першого разу навряд чи подіяли б. Тож надалі ще обговорили й особливості певних порід.
Окрім самої «лекції» гості привезли із собою й своїх вихованців, серед яких була й німецька вівчарка – учасниця збірної області й численна призерка змагань.
Незважаючи на досить сирий холод, люди були у захваті від зустрічі, не спішили розходитися, й висловили сподівання, що пан Олександр ще неодноразово завітає до нас зі своїми лекціями та чудовими вихованцями
