Днями в Хортицькому районі м. Запоріжжя в одному з будинків відбулася урочиста церемонія: відкриття Меморіальної дошки захиснику України, військовослужбовцю, який віддав своє життя за свободу і незалежність України – Валентину Потоцькому. Вшанувати пам’ять героя прийшли рідні, близькі, друзі й небайдужі мешканці.
Назавжди 26…
Валентин Михайлович Потоцький навчався у 24-й школі. Як справжній чоловік, півтора роки проходив службу в ЗСУ в місті Десна. У цивільному житті був майстром натяжних стель. З початком повномасштабного вторгнення, як чоловік, що пройшов вишкіл в армії, і людина, яка може тримати зброю в руках, добровольцем вступив до війська. Служив у 111-й окремій бригаді територіальної оборони, захищаючи Луганщину і Донеччину. Отримав звання сержант і позивний «Бен». Обороняв річкові мости на Донецькому напрямку.
Під час нічного чергування поблизу населеного пункту Верхньокам’янське Донецької області, рано-вранці 26 червня 2022 року ворожий обстріл обірвав його молоде життя. Валентину назавжди залишиться 26 років.
Данина поваги мужньому захиснику
Право відкрити Меморіальну дошку надали матері Світлані, батьку Михайлу та сестрі Дар’ї.
«Тяжко розуміти, що ми втрачаємо кращих синів і доньок нашої держави. З перших місяців повномасштабного вторгнення Валентин, як і тисячі українців, почав боронити Україну. Війна триває вже більше 10-ти років, але ту навалу, ту нечесть, яка увійшла на нашу землю в 2022 році могли зупинити тільки сильні духом, відверті патріоти. Об’єдналась вся країна, але такі хлопці, як Валентин, були на передовій. На превеликий жаль, він віддав своє життя заради нас. Низький уклін рідним. Завжди пам’ятатимемо…», - сказав виконуючий обов’язки голови райадміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району Сергій Ільченко.
«Твоє серце зупинилося, справжній воїне. Але твоя посмішка, твоя душа і твої дії завжди залишаться в пам’яті живими, в пам’яті близьких і рідних, друзів, однокласників, вчителів, сусідів – всіх, хто тебе знав»,- промовила очільниця центру розвитку волонтерства пані Галина Карабут.
«Сьогодні у нас особливий день. Ми вшановуємо пам’ять мешканця нашого будинку Валентина Потоцького. Це його дім, його двір. Це життя звичайного хлопця, який ходив цими стежками, грав у футбол на цьому стадіоні. Тепер кожного дня він буде проводжати вас на роботу, на навчання, і зустрічати після робочого дня. Я хочу, щоб ця Меморіальна дошка не викликала у вас сум, тривогу. Він був такий, як ви. Він сьогодні, мабуть, сказав би: «Я пішов захищати країну, а Ви живіть тут, як колись». Приносив радість людям. Легкий, усміхнений – з ним неможливо було посваритися. Завжди був готовий на допомогу, підставити плече. Хлопець з мирного міста потрапив у пекло, це був початок війни, найтяжкий. На жаль, більше ніколи він не прийде у цей дім, не приведе наречену, не візьме на руки свого первістка і не зможе зробити багато добрих справ. Давайте будемо пам’ятати цю світлу людину, пишатися, що він був у нас. Відсьогодні Валентин Потоцький почесний мешканець нашого будинку назавжди. Вічна пам’ять його подвигу і Слава Україні!», - наголосила мешканка будинку пані Валентина.
Сестра загиблого захисника Дар’я, прочитала зворушливий вірш «Моєму братику», а матір хлопця, пані Світлана, відверто розчулившись, зі сльозами на очах виголосила: «Я дякую всім за те, що ви зробили Меморіальну дошку. Вдячна усім героям, які зараз захищають країну. Нехай повертаються додому живими і неушкодженими. Дякую тим, хто в полоні, щиро бажаю, аби їх пошвидше звільнили. Хай матері, які чекають своїх дітей, дочекаються їх…»
Вічна шана і слава герою України – Валентину Потоцькому, життя якого забрала агресія рф. Дякуємо тобі, славний воїне, за те, що ми маємо змогу мирно жити. Ми вдячні за титанічний внесок у Перемогу тобі та таким воїнам, як ти.
Слава Україні! Слава Нації й смерть ворогам!
Назарій ГЛАЗКОВ, студент факультету журналістики ЗНУ
