Розмова з Миколою Хорішком — ветераном, розвідником і начальником ліцею «Захисник».
Наше знайомство з Миколою Хорішком відбулося нещодавно у волонтерському хабі «Разом UA» в Запоріжжі, який Микола створив разом із побратимами Ігорем Іллюшкіним та Микитою Нікітенком. Тут він працює з ветеранами, допомагає їхнім родинам, координує соціальні та реабілітаційні проєкти. А ще — говорить правду про війну й про те, що сьогодні відбувається на Гуляйпільському напрямку.
Воювати Хорішко почав у 2014 році. Добровольчий батальйон «Донбас», Іловайський котел і полон, служба у 501-му батальйоні морської піхоти, а з початком повномасштабної війни — створення ядра розвідувальної роти 38-ї окремої бригади морської піхоти. У лютому 2025 року він звільнився зі служби, але не поїхав до родини в Нідерланди, вирішивши, що може бути корисним удома. Сьогодні працює позаштатним начальником ліцею «Захисник» та радником голови ЗОВА.
Коріння та перші бої: Гуляйпільський район — його дім
Микола родом із села Новомиколаївка Гуляйпільської громади. Восени 2025 року село потрапило в окупацію.
Початок повномасштабної війни застав його на аеродромі в Бердянську: «По нам уже летіли ракети. Я залишився там недовго, бо відразу почали формувати сили. На початку 2022-го я планував переходити в Пологівську ТРО, щоб бути ближче до дому, але почалась війна — і я почав формувати розвідувальні війська».
Микола згадує, як разом із побратимом Петром Дарморозом збив перший ворожий вертоліт у 2022 році. А також віддає шану загиблим розвідникам — Євгену Коростельову, Олександру Коліснику, Артему Лазоренку, Івану Дячуку, Миколі Фащевському, Євгену Плугатирьову:
«На жаль, усі вони загинули: одні - в перші дні війни, інші – дещо пізніше».
ГО «Разом UA»: допомога родинам, ветеранам і тим, хто повернувся з війни з ранами, які не видно
Організація працює вже рік і має значні результати:
• понад 650 родин загиблих у базі постійного контакту;
• понад 1000 ветеранів, які отримали фізичну реабілітацію та лікувальні масажі;
• безкоштовний юридичний супровід;
• патріотичне виховання молоді.
Микола пояснює їхню філософію:
«Ветеран, який повернувся додому скалічений не лише фізично, а й морально, не може залишатися наодинці. Його треба почути. При правильному підході така людина може повернутися на фронт або стати інструктором — і багато хто повертається, бо не знаходить себе в цивільному житті».
«Вина лежить на командуванні»
У своїх оцінках Микола не стримується.
«Вина лежить на військовому командуванні. На тому самому Валентині Маньку, які тільки плетуть язиком, а ні за що не відповідають. Шкода, що втрата військових — це для них лише статистика».
Він згадує десятки загиблих, особисті втрати:
«Тільки на полях Темирівки безвісти зниклих близько 500 військових. Серед них — однокласник мого брата Артур. Я місяць тримав зв’язок із командуванням, де мене запевняли, що з ним все добре. Але до сих пір захисник вважається зниклим безвісти».
Микола пояснює, чому відбувся обвал фронту:
«Коли командир просить у вищого командування підсилення або хоч якоїсь допомоги, його… знімають з посади. А на заміну приходять такі, як Манько».
«Якщо не втримаємо — швидко ляже Гуляйполе. За ним — Оріхів»
Одне з найгостріших попереджень Миколи:
«Якщо не втримаємо, то зараз швидко ляже Гуляйполе. За ним захлебнеться Оріхів. Потрібно вже сьогодні говорити про оборону Запоріжжя».
Він вважає, що зміни командування є необхідними:
«Замініть Сирського на Драпатого або на Євгена Бову. Я їх знаю добре. Впевнений, що вони зроблять все правильно. І є ще Еміль Ішкулов — кримський татарин, який будував оборону Гуляйполя так, наче обороняв свій дім».
Пост Миколи у Facebook: жорстка правда про Гуляйпільський напрямок
У публікації на своїй сторінці Хорішко описує ситуацію без прикрас:
«Про Гуляйпільський напрямок писав раніше — той пост заблокували. Гадаю, що і цей довго не протягне. Як не протягне довго й героїчна 102-га бригада ТРО, яка стоїть вкопана кістками в наш махновський степ».
Він знову наголошує на мужності бійців та некомпетентності керівництва:
«102-га бригада мені добре знайома. Ми воювали пліч-о-пліч. Вони не відступлять. І потреби такої не було б, якби не елементарні тупі помилки головнокомандування, що спричинили ефект метелика».
Микола різко критикує хаос в управлінні:
«Хаос в управлінні, несформована система корпусів, переляк перед начальством, показова робота для тіктоку — все це призвело до катастрофічних процесів на полі бою».
Він наголошує, що суспільству намагаються показати прикрашену картину:
«Всім показують картинку божевільних і трусять тирсу про гарні новини. А кожна баба Надя відкриває “Діпстейт” і бачить, де ворог просунувся. І бачить очевидне: Гуляйполе чекає доля замученого Покровська».
«Гуляйполе може врятувати лише диво»
Хорішко формулює свій головний висновок: «Враховуючи ситуацію навколо міста, можу сказати одне: Гуляйполе може врятувати лише диво. Моя позиція: поки є час, потрібно будувати захисні рубежі за Гуляйполем. Інакше ми там покладемо всіх військових».
«Думати про те, як врятувати Гуляйполе, пізно. Потрібно думати про реальну оборону Запоріжжя».
Замість післямови
У словах Миколи Хорішка немає політики чи пафосу. Є тільки досвід, втрати, особиста відповідальність і біль за рідний край. Це прямий сигнал про те, що небезпека близька, а рішучі дії потрібні негайно.
Розмову вела Тетяна ВЕЛИКА
