Сергій та Ірина йшли з Гуляйполя до блокпоста три довгі дні. Слово «пішки» тут звучить майже іронічно, бо Сергій пересувався під вибухами у кріслі колісному. Половину дороги Ірина штовхала його руками, одна рука, до речі, в неї уже була поранена - російський снаряд розірвався зовсім поруч.
У сумці в них залишилась лише одна скибка хліба. Усе, що знайшли серед руїн власної хати після удару КАБом. І цю скибку вони ділили на триденному шляху до життя.
«У нас дочку вбило… нам було все одно»
Коли цікавилися, чому вони не виїхали раніше - адже евакуація тоді ще працювала, - почули відповідь, яка стискає серце:
«У 2024 році в обстрілі загинула наша донька. Ми не виїжджали до останнього, бо нам вже було все одно. Чоловік без ноги - боявся, що ми будемо нікому не потрібні. А коли вже почалися сильні прильоти і стало зовсім непереливки, то ми вирішили йти. Три дні добиралися до блокпоста під обстрілами…»
У сумці, яку вони взяли з собою, лише аптечка, документи і та сама «кравчучка». Це все життя, уміщене в кілька кілограмів.
Ірина ридала не про розбиту хату. Вона плакала за донькою, яку рік тому в Гуляйполі вбив російський снаряд.
А ще - про вбитого алабая, собаку, яку донька подарувала їм перед своєю смертю. Пса знайшли на подвір’ї, в розтрощеній будці після удару…
Перші мешканці нового інклюзивного центру
Саме для таких знедолений громадян у Запоріжжі відкрився інклюзивний транзитний центр для евакуйованих. Простір створили з урахуванням потреб людей з інвалідністю та літніх осіб. Проєкт реалізували за підтримки Українського гуманітарного фонду (УГФ) та низки громадських організацій.
Першими й оселилися саме вони – наші земляки-гуляйпільці Сергій та Ірина.
Центр розрахований на 40 людей, з яких половина місць - для маломобільних. Тут облаштовано спеціальні меблі, широкі проходи, адаптовану кухню. Перебувати в центрі можна до двох тижнів, але нині ніхто не виганятиме: залишаться стільки, скільки треба, щоб оговтатися. А далі для них підбиратимуть безпечні місця для розселення по всій території України.
Навіщо створені такі центри
Інклюзивний центр - частина проєкту «Support and Assistance for Homeland Evacuation Safe», координованого гуманітарним центром та громадською організацією «ЙЕС».
Євген Коляда, голова Координаційного гуманітарного центру, наголошує:
«Ми створили простір, де люди можуть бути без додаткового стресу після евакуації. Центр працює і для містян, які постраждали від обстрілів».
Керівник Дніпровського хабу OCHA Альхаді Альбаріді додає:
«Це один із перших сильних кроків до покращення системи евакуації. Сподіваємося, подібні центри з’являться в інших регіонах».
Простір без бар’єрів
Будівлю відремонтували за п’ять місяців: перепланували кімнати, облаштували санвузли, створили безбар’єрний простір і комфортні умови для проживання.
Попри біль, утрати й виснажливий шлях, Сергій та Ірина сьогодні у безпеці. Вони - не просто перші мешканці центру. Вони - перші, кому цей простір повернув відчуття опори, гідності й людської турботи.
Новий інклюзивний центр у Запоріжжі - це доказ того, що там, де руйнує війна, люди знову будують життя. Там, де лунають вибухи, з’являється простір тепла. І там, де здавалось, немає сил рухатися далі, - знаходиться місце, яке дає шанс почати спочатку.
Це історія – це доказ того, що навіть після найтемнішої ночі обов’язково приходить світло.
