Місцева майстриня Анна Бальсанко захопилась вишивкою бісером після одного випадку. Її мама поїхала якось на виставку хенд-мейду в Київ, і привезла звідти дві білосніжні атласні сорочечки для своєї маленької внучки. Запропонувала Ані вишити їх, і не просто нитками, а бісером.
На той час він тільки входив у застосування у вишивках і різних поробках. «Чесно, – розповіла Анна, – мамина ідея мені не то щоб сподобалась, але вона запропонувала – я зробила. І, на мій подив, вийшло дуже гарно! Потім вишила для себе сорочку, мамі на День народження – сумку, почала оздоблювати пасхальні рушники. І, зізнаюсь, робила це з великим задоволенням».
Потім майстриня взялася за більш складне – створення картин бісером «Знаєте, – каже Аня, – я теж завжди любуюся тим, що створила. Можливо, це не дуже добре прозвучить, але мені абсолютно не хочеться їх нікому ні дарувати, ні, тим більш, продавати. Чоловік сказав (він, до речі, мене підтримує у моїй творчості), що після ремонту, який зараз робимо в домі, ми обов’язково повісимо всі картини на стінах. І мені це дуже приємно».
Серед виробів майстрині є один іконостас. Цікаво, як розповідала, коли взялася за його створення, чомусь «не йшов», кілька разів відкладала. Найближчого свята, а був саме Спас, пішла до церкви, поставила свічки, послухала літургію, помолилася. Сама здивувалась, але після цього картину вишила дуже швидко. Тоді й зрозуміла: щоб братися за творіння ікони, потрібно обов’язково побувати в храмі, очистити душу й немов отримати на роботу Боже благословення.
У мріях Анни – вишити іменні ікони для своїх двох донечок – десятирічної Єлизавети та шестирічної Варвари.
Також Анна зізнається, що полюбляє готувати. Спекти улюблений в родині фірмовий яблучний пиріг із згущеним молоком чи любимі дітьми булочки-сінабони – для неї не складає особливих труднощів. Як і приготувати м’ясні страви, запіканки, італійські пасти чи щось ексклюзивне. Як сказала її тітка, «у неї все «горить» в руках», вона все встигає зробити, за що б не взялася».
І тільки, коли в домі наведено лад, всі доглянуті, то можна поринути у світ мистецтва. Звичайно, часто це буває, коли всі домашні сплять або у вихідні. «За улюбленим заняттям, – говорить Аня, – забуваються на якийсь час ті повсякденні проблеми у нашому стрімкому житті, просто, як це називається, розвантажується нервова система. Відчуваєш лише спокій і бажання зробити гарний витвір, щоб він приніс радість і задоволення. Я вдячна мамі, що одного разу вона мене так ненав’язливо ввела у цей прекрасний світ мистецтва. Та, мабуть (сміється), і гени від моїх рідних тут нікуди не поділись».
