Зізнання у коханні, подорож до іншої країни на мотоциклах та цікавий тест для коханого. Напередодні Дня всіх закоханих гуляйпільці згадали романтичні вчинки, які були у їхньому житті. Та розповіли, чи потрібна у повсякденності романтика.
Алевтина, гід
Так, це був великий букет троянд від коханого. Я обожнюю ці квіти, тож коли хлопець подарував букет, який не раз уявляла собі, була приємно вражена. Вважаю, що на романтиці тримаються стосунки. Адже вона приносить радість та позитивні емоції.
Аня, у декретній відпустці
Романтика — це не купити щось матеріальне. Це — сукупність вчинків, які дарують позитивні емоції. Як наприклад, приїхати на берег ставка та дивитись, як починається гроза. Чи купатись лише вдвох. Чи сидіти один біля одного у тиші водойми та дивитись на поплавки. Ці моменти й запам’ятались мені найбільше. Романтика потрібна, бо вона заряджає на позитив.
Василій, аграрій
Один з найбільш романтичних моментів — поїздка з дружиною на мотоциклі до Білорусі. Разом з дорогою поїздка зайняла 10 днів. Вона вийшла затратною по грошам, але подарувала безліч позитивних емоцій. Вважаю, що романтика — це справжні вчинки. І якщо закоханий, то прагнеш робити приємне для людини, з якою ти разом.
Наталія, бухгалтер, та Ольга, вчитель молодших класів
— Важко згадати такі вчинки. Один з найромантичніших вчинків, який запамятала, це коли хлопець, зробив освідчення дівчині на день міста, — зазначила Наталія.
Ольга розповіла про власний досвід.
— Колись я влаштувала романтичний квест. Зробила безліч записок з вказівками, де шукати дарунок. А також коробочку із записками на тему: «Чому я тебе покохала». Щоправда ця історія вже скінчилась, але спогади залишились. Коли щось робиш для коханої людини, отримуєш приємні емоції. Це і є романтика.
Василій, фрілансер, та Любов, у пошуці роботи
Найромантичніше — освічення у коханні. Це було на Київський площі. За задумкою, це мав бути сюрприз, що складався зі свічок, викладених сердечком, та пелюсток троянд, насипаних усереднені серця. Але вітер трохи зіпсував плани, загасивши свічки та роздувши пелюстки. Останні швиденько підмела машина, що прибирала сміття. Але вітер не зміг завадити освіченню, на якому був і букет квітів, і прихилене коліно, і кільце. І майбутньому весіллю. Ми одні з перших вінчались у парку, де зараз музей під відкритим небом. Саме на тому місці, де стоїть місточок для закоханих.
Фото на головній: з особистого альбому Василія та Любові Мінькач
