— А це що? Машшшина. А це? Книжжжка, — пояснює логопед.
Трирічний хлопчик роздивлявся яскраві картинки та іграшки. Інколи поглядав на психолога, логопеда та дефектолога — чужих для нього людей і намагався щось повторити. Але не виходило.
Олександр має тяжкі порушення мовлення. І те, що його однолітки розповідають на раз-два, йому вдасться вимовити ще не скоро. Й він не один такий у місті, громаді, районі.
Матеріали для розвитку дитини. А «гусінь» — своєрідний масажер, що допомагає заспокоїтись та розслабитись
Є родини — гарні, забезпечені, люблячі, котрим випало одне з найбільших випробувань — допомогти своїм дітям, яким звичайні речі даються набагато важче, ніж їх одноліткам. Офіційною мовою, це діти з порушеннями психофізичного розвитку, або з особливими освітніми потребами, якщо йдеться про школу. Поза професійною лексикою — це діти, які потребують трохи більше підтримки та розуміння з боку оточуючих, які ростуть поза словами «інклюзія», «інвалідність» та «особливі потреби». Й без допомоги спеціалістів ні малюкам, ні їхнім батькам не подолати це випробування. Бо вони не знають, як діяти.
Для цього й працює інклюзивно-ресурсний центр Гуляйпільської міськради. До Центру перейшли спеціалісти районної психолого-медико-педагогічної консультації, після її розформування. І з дітьми, які потребують допомоги, тут працюють щоденно.
Про хлопчика, що мужньо бореться зі своїми недугами, у Центрі розповідають з любов’ю. І нехай у нього не все вдавалось одразу, але невеликими кроками він домігся того, що навчатиметься у школі за інклюзивною формую освіти. До цього Олександр вчився за індивідуальною програмою. Тим паче, у класі в нього є друзі, які підтримують та розуміють.
Таке пано цікаве дітям, бо можна сортувати й наліплювати багато деталей та на великій площі
Усе це сталось не за порухом чарівної палички чи само собою. Саша на початку не міг сконцентрувати увагу та пояснити, чого він хоче. Дорослі його не розуміли. Через це він не раз сердився. Тож почав заняття з концентрації уваги. Потім — тренування мовлення, різноманітні заняття на аналіз, узагальнення та порівняння. Усе це в ігровій формі.
Крім цього, Олександр переніс операцію. До школи він пішов у 7 років. І вже у 9 років висиджує 4 уроки по 35 хвилин. Читає, пише, переказує текст. Дитина, яку ніхто до цього не розумів, силами батьків та з допомогою спеціалістів читає й переказує тексти. І це його Еверест, хоча хлопчцю доведеться взяти ще не одну вершину.
Діти розвиваються, граючись
До цього він рік навчався за індивідуальною програмою. Директор інклюзивно-ресурсного центру Інна Кущ розповіла, що програму складає команда спеціалістів, до якої входять вчитель навчального закладу, який відвідує дитина, директор, завуч та фахівці Центру. Порушення та їхні прояви, при яких складають програму індивідуального навчання, професійною мовою називають «нозології». Індивідуальне навчання рекомендують при таких нозологіях:
- тяжкі вади мовлення;
- порушення інтелекту;
- порушення опорно-рухового апарату;
- порушення слуху;
- порушення зору (дітей з таким діагнозом сьогодні багато);
- порушення психічного розвитку (дітей, які мають цей діагноз, сьогодні найбільше).
В даний час за інклюзивною формою навчання в школах Гуляйполя та району та у міському дитсадку навчаються 26 дітей з особливими освітніми потребами.
Проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини. У тому числі визначають коефіцієнт інтелекту. А вже потім — адекватні шляхи навчання та з’ясовують, чи потребує дитина особливих освітніх умов. Для батьків це звучить страшно. Особливо для тих, хто вперше почув про діагноз своєї дитини чи лише підозрює про нього, але до спеціалістів не звертався. Але для Олександра, хлопчика, який у чотири роки не міг сказати слово «машина», усі обстеження та заняття — його альпіністське спорядження на шляху до вершини Евересту. Але головна з умов — сприйняття та підтримка батьків, як для Олександра, так і для інших дітей.
Особливо, коли емоції та відчай беруть верх над спокоєм та спробами зробити щось нове.
В інклюзивно-ресурсному центрі Гуляйпільської міськради займаються 47 дітей. Вони різні — високі й низькі, блакитноокі та кароокі, веселі, сумні чи розбишакуваті. Кожен має свій характер, свою вдачу та свою життєву історію. І у кожного своя вершина, яку їм допомагають долати тут спільно з батьками. Професійно, з терпінням та безмежним ресурсом на допомогу.
Радять батькам, як займатись з дітьми та залучають до консультацій з вузькими спеціалістами. І зазначають, що у Центрі можуть займатись діти від 2 до 18 років. І чим раніше батьки зрозуміють, що у їх родині підростає дитина, яка потребує корекції, чим раніше приймуть цю інформацію, тим більше шансів, що заняття дадуть результат. Той, на який сподіваються батьки, та якого прагне дитина.
Фото Гуляйполе.Сity та з архіву інклюзивно-ресурсного центру
