Саме за такими принципами живе певна кількість гуляйпільців. У цьому вже вкотре встигли впевнитися працівники комунального підприємства «Благоустрійсервіс». Що саме мали на увазі під заголовком, стане зрозуміло далі.
У газеті №28 у статті «Хворіти дорого, помирати – ще дорожче?» ми порушили тему естетичного стану міських кладовищ. Зокрема, читачі обурювалися роботою комунальників у цій сфері робіт. Та виникло зустрічне питання – а чи знають ті громадяни, які так жадають бачити місто чистим та доглянутим, свої обов’язки перед його благоустроєм? Як виявилося, не всі. Розглянемо більш детально на прикладах, зважаючи на закони.
«Живий паркан»
Згідно з Правилами про «Утримання об’єктів міського благоустрою» юридичні та фізичні особи зобов’язані утримувати й своєчасно прибирати території (земельні ділянки), що знаходяться у їх власності, постійному користуванні, оренді (суборенді), а також території за периметром використовуваних земельних ділянок:
- зі сторін, що не межують з територіями інших юридичних та фізичних осіб, – 2 м від межі земельної ділянки;
- зі сторін, що межують з дорогами, – до проїжджої частини, включаючи бордюр.
Простою мовою, це те, що закладене в людях ще з дитинства – піклування про свій двір та прибудинкову територію. А чи втілювати це в життя надалі, людина вирішує сама. Хто який зробив висновок, видно неозброєним оком: два двори поряд – один мов лялечка оброблений, на іншому – бур’яни до колін, а за придорожньою пилюкою не видно бордюри. Що це значить? Що у комунальників з’явилася робота, яку вони взагалі виконувати не повинні.
- Дуже прикро, що більшість із байдужих – це молодь, - коментує директор КП «Благоустрійсервіс» Олександр Косаренко. - Дивишся в один бік – там 80-річна бабуся мало не лягає до землі, аби зірвати зайву травинку. Дивишся в другий – коло двору, із-за чагарників по шию, за пляшечкою пінного відпочиває 30 річний молодик. У відповідь на докір, чи не соромно йому отак у хащах жити, відповідає, що його так хоч не видно, бо ж паркану нема. Отак у нас вже бур’яни стали «живою огорожею». Навіть не знаю, що й сказати. Сором та й годі...
«Моя хата скраю»
Відповідно до тих самих Правил забороняється кидати будь-яке сміття, нечистоти, землю, будівельні та інші відходи на проїжджу частину вулиць, тротуари, газони, в скверах, парках й інших місцях загального користування, в оглядові й дощові колодязі, річки, ставки, інші водоймища, штучні та природні водовідвідні рівчаки, в охоронних зонах річки й водойм, на вільних територіях, у всіх інших, не відведених для цього місцях.
Газета вже неодноразово писала про найрізноманітніші місця Гуляйполя, куди заповзяті господарі з різних вулиць «турботливо» виносили свій домашній непотріб: на береги Гайчура, до стадіону «Сільмаш», в балки і, звісно, до кладовищ. І в основному це люди, які живуть зовсім поряд із переліченими територіями.
- Не знаю, коли, але сподіваюся, що люди врешті-решт зрозуміють, що значною мірою вони самі стають причиною стихійних звалищ, - висловлює думку Олександр Анатолійович. - Свою лепту в процес засмічення вносять і водії, які різний непотріб, на кшталт обгорток, пляшок чи пачок з-під сигарет, викидають із авто на повному ходу. Я тільки не можу зрозуміти одного: що спонукає людей до подібних дій? Вивіз сміття здійснюється регулярно, перебоїв не буває. То невже легше викинути сміття до річки, ніж виставити його в день збору на вулицю, тим самим посприявши більш ефективній роботі комунальних підприємств? Чи це надто дороге «задоволення»? Відповіді нема, а є купа зайвої додаткової роботи. А от результати основної нашої роботи ніхто не бачить. Мало хто помічає, що йде по чистих вулицях, прибирання яких починається з 4-ї ранку, що квітнуть доглянуті клумби, що вечорами прогулюється освітленим центром тощо.
Як стало відомо, освітленням місто забезпечене практично на 99%. Щодня здійснюються роботи з прибирання територій та озеленення міста, а у зв’язку з утворенням ОТГ під обслуговування КП «Благоустрійсервіс» потрапили і приєднані села. Так, у Дорожнянці нещодавно пиляли дерева й оновили систему освітлення, а у Червоному його відновили та встановили 20 ліхтарів. Рівень роботи та навантаження з кожним днем все збільшується, а кількість працівників лишається незмінною, і їм доводиться нелегко. Тому Олександр Косаренко закликає з розумінням та повагою ставитися до їхньої роботи:
- Можливо, ми не завжди все встигаємо, але намагаємося робити так, щоб жителям було комфортно. І натомість прохаємо взаємності. Доглядайте за своїми домівками, слідкуйте за порядком. Якщо ви розумієте покладену на вас відповідальність, допоможіть, по можливості, зрозуміти те і вашим сусідам. Це не так складно, як здається, а відчувати себе причетним до краси і затишку рідного міста надзвичайно приємно.
До речі, про красу. Іногородні жителі, завітавши до Гуляйполя, визнають місто гарним, чистеньким та доглянутим. І в цьому велика заслуга якраз комунальних підприємств. То хіба не можна зробити її спільною?
