Цьогорічне свято 1 вересня – важлива подія у житті Катерини та Євгена. Творча, старанна та компанійська Катя йде до 11 класу ЗОШ № 1, тож для неї урочиста лінійка, що розпочинає новий навчальній рік у рідній школі, пройде востаннє. А для допитливого й жвавого Жені, який вже почав читати виданий буквар, пролунає перший у його житті дзвоник та покличе до першого класу назустріч новому шкільному життю.
Інна Бут, мама Жені та Каті, зазначає, що День знань є хвилюючим святом, бо він символізує відправну точку нового життя для маленьких першокласників та вже дорослих одинадцятикласників.
- Інно Михайлівно, вам знайомі всі хвилювання, які відчувають батьки першачків або старшокласників. Які емоції ви, як мама, переживаєте перед Днем знань?
- Мами першокласників, напевне, погодяться зі мною у тому, що найбільше бентежить майбутнє шкільне життя дітей. Хочеться, щоб дитині сподобалась школа, навчання і щоб влилася вона у колектив однокласників, знайшла собі друзів.
Вважаю, що батьки старшокласників, як і я, хвилюються за своїх випускників, адже для них це останній рік у школі. І зовсім скоро одинадцятикласники, і в їх числі моя донька, випурхнуть з-під родинного люблячого крила в пошуках свого місця у цьому світі. Хочеться, щоб у житті вчорашніх школярів зустрічались лише добрі, щирі люди, здатні прийти на допомогу в скрутну хвилину.
Найбільшим випробуванням перед дорослим життям стане ЗНО. Що стосується нашої родини, то на сімейній раді ми виділили два напрямки професійної реалізації доньки: соціологія та юриспруденція. Я впевнена, вона впорається з будь-яким починанням та випробуванням, адже завжди доводить розпочату справу до кінця. Та все ж материнське хвилювання присутнє, і від нього нікуди не подітись.
- Одинадцять років тому ви збирали до першого класу Катю, тепер готуєте до навчання та купуєте все необхідне Євгену. Чи змінились вимоги до першокласників сьогодні?
- ЗОШ № 1, яку закінчує Катя та до якої йде Женя, працює за інклюзивною системою освіти. Тож в інклюзивних класах вимоги до майбутніх школярів, на мій погляд, не занадто суворі. Дитині навіть дозволяється брати до школи улюблений предмет чи іграшку, щоб легко пройти адаптацію. Каті у першому класі це не дозволялось. Крім цього, раніше робився акцент на тому, щоб канцтовари у всіх дітей були майже однаковими та не відволікали від навчання різними зображеннями. Сьогодні першокласникам дозволяються зошити з яскравими обкладинками, пенали, портфелі з малюнками та ті, які вибере малюк. На думку психологів, гарні зошити, пенали тощо не відволікають, а навпаки, заохочують дітей до навчання.
Стосовно дошкільної підготовки учнів, то особливих вимог я не помітила. Але з огляду на ЗНО батькам першокласників доводиться думати на перспективу та поглиблювати знання учнів з предметів, за якими буде проходити тестування. Одними з таких предметів для мене є англійська та українська мови. Вже з першого класу працюватимемо з сином над поглибленням та вдосконаленням знань з рідної української та міжнародної англійської мови. Коли до школи йшла Катя, ми, батьки, про екзамени, які доведеться здавати в одинадцятому класі, навіть не думали, бо не було навколо іспитів такого ажіотажу.
- У вас є секрети, якими користуєтесь для того, щоб заохотити дітей до навчання?
- Має бути чіткий розпорядок дня для дітей та батьків. Це допоможе дитині встигати все. Важливо цікавитись досягненнями у школі, підтримувати контакт зі своїм учнем. Коли він розуміє, що потрібен своїм батькам, може на них покластись, коли чує похвалу, то й успіхи у навчанні будуть.
- Чи будете організовувати для дітей свято на честь Дня знань?
- День знань - це свято для всієї нашої родини. І хочеться, щоб перший дзвоник, як 1-го, так і 11-го класу запам’ятався дітям, бо він є значимим у їх житті. Ми плануємо зробити вдома невеличке міні-свято та фото на згадку.
- Які батьківські побажання скажете першокласникам і старшокласникам?
- Першачкам хочеться побажати цікавого шкільного життя. Щоб школа для них була не нудним обов’язком, а світом, у якому багато нового, цікавого та захопливого. Того, що назавжди лишається корисними знаннями у майбутньому, приємними враженнями у пам’яті та незабутніми моментами на фотознімках. Але вони повинні пам’ятати, що школа для них буде такою, яку вони створять самі.
А випускникам, перефразовуючи цитату з однієї книги, хочу побажати завершення школи з вірою в себе, тоді прийде віра у людство. Також варто пам’ятати, що у майбутньому потрібно за достойну оплату продавати свій розум та силу, але душу та серце – ніколи. Та не варто порівнювати себе з кимось іншим, бо завжди є більш великі та менш великі. Але потрібно перевершувати власні можливості та бути впевненими у собі.
