На минулому тижні колектив Гуляйпільського лабораторного відділення контролю та профілактики хвороб, в народі більш знане як санепідемстанція, став ініціатором зустрічі з обласним керівництвом та завідувачем Пологівського відділу, до якого безпосередньо прикріплено наше відділення. Причиною такої зустрічі в письмовому зверненні вказали наступні питання:
- Чому розриваються договори з комунальними установами і «Запоріжгазом» та припиняється постачання води, газу, електроенергії до установи?
- Чому відділення призупиняє свою роботу, а працюючі повинні їздити маршруткою до Поліг?
Так, 22 вересня зустріч все ж таки відбулася. Приїхали заступник генерального директора центральної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб» Дмитро Олександрович Макаров та завідувач Пологівського відділу Анатолій Петрович Губа.
На сьогодні в установі згідно зі штатним розписом числиться 10,5 штатних одиниць. Тут працює лікар-епідеміолог, його помічник, фельдшери-лаборанти, санітарний фельдшер, молодша медична сестра, дезінфектор, прибиральниця та водій. Саме ці працівники й зібралися того дня, аби знайти порозуміння зі своїм керівництвом. Як годиться слово першим мав керівник з області, який говорив ось про що:
«Ми діємо в межах тих законів, які діють на території України. Одним із основних напрямків роботи влади є реформа децентралізації. У 2020 році була прийнята постанова Верховної Ради України, згідно з якою на території Запорізької області утворилося 5 районів. Одним із них є Пологівський район, до якого увійшли Розівський, Більмацький, Пологівський, Оріхівський, Токмацький та Гуляйпільський. Наша служба працювала до 2021 року згідно зі старим штатним розписом, який передбачав наявність лабораторних відділень у деяких відокремлених підрозділах. Така ситуація була і в Гуляйпільському районі, тобто було районне відділення, яке функціонувало. Разом з тим поряд з адміністративною реформою маємо ще й реформу профілактичної ланки охорони здоров’я, яка тягнеться вже 9 рік поспіль, а це з 2012 року. Відтоді почали реформувати колишню СЕС: створили спочатку головні управління, потім лабораторні центри, які пізніше стали лабораторними центрами МОЗ, а в 2021 році нас перейменували на Центри контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Нова установа вимагає певної оптимізації, а значить певних дій з боку керівництва щодо організації своєї роботи. Ті функції, які виконуються Гуляйпільським лабораторним відділенням будуть і надалі виконуватися.
Одразу поставлю крапку над «і»: ніхто нікого не скорочує. Кожен керівник має свій бюджет на утримання своїх підрозділів, в тому числі й наша установа. Утримувати будівлю цієї лабораторії не є рентабельним. Кожного року йде дорожчання комунальних послуг, повірки обладнання, закупівлі медикаментів, бензину, утримання цих споруд, поточних ремонтів. Тому, якщо можливо обійтися без якихось споруд, то ми будемо це робити.
Оскільки населені пункти розташовані поруч, а базовою є концепція утворити в деяких районах відділень, які будуть працювати, як пункти прийому проб та проведення певних досліджень, тому це планується зробити і на території Гуляйполя.
Крім того, плануємо взяти в оренду приміщення в лікарні, які за витратами значно менші, ніж є у нас зараз, але функціонал та обсяги роботи, що важливо для громади, залишаться такими як є. На сьогодні на території колишнього лабораторного відділення функціонують певні підрозділи, які до кінця не є укомплектовані. Мова йде про санітарно – гігієнічну лабораторію, яка займає окреме приміщення, дезінфекційну службу, санітарно гігієнічний відділ. Складова мікробіологічна постраждати не повинна, адже на території Гуляйполя залишається лікар епідеміолог, його помічник та фельдшер лаборант для проведення мікробіологічних досліджень, які працюватимуть в орендованому приміщенні лікарні. Решті, а це 7 чоловік, ми пропонуємо робочі місця у Пологівському відокремленому підрозділі».
Звичайно, такий стан справ не зовсім сподобався самим працівникам, яким сьогодні потрібно багато чого змінити у своєму звичному ритмі життя.
Перш за все у колективі виникло питання транспорту, адже доїхати до Поліг не дуже зручно. Розклад маршруту такий, що дістатися туди можна дуже рано, а назад – запізно.
- Єдине, що потребує вирішення - це питання з транспортування працівників. Ми будемо вирішувати це на рівні області, - додав Дмитро Макаров.
Крім того, скаржилися і на навантаження в роботі, яке буде значнішим ніж було тут.
Розмовляючи особисто із Анатолієм Петровичем дізналася, що він сам на роботу до м. Поліг їздить щодня маршруткою із Куйбишева. Про незручності такої їзди він також погоджується, але водночас додає: «Якщо працювати потрібно, то значить це потрібно робити». До того повідомив, що сьогодні навантаження на працівників лабораторії в Гуляйполі невелике:
- Буває таке, що до обіду попрацювали і додому, а тут такого не буде. Як приклад, водій виїздить один раз на місяць, іноді буває 2 рази. Звісно, кому б не сподобався такий графік роботи, за який ще й гроші платять! У Пологах дезінфектор обробку проводить 47 разів на місяць, а в Гуляйполі 1-2 рази.
Розповів завідувач і про обладнання, яке зовсім застаріле: «Йому вже років 40 і в ремонт його ніхто не бере».
Про те, що ніяких незручностей не відчує населення громади, він також переконливо це довів.
Якщо раніше люди, щоб здати аналізи ходили до приміщення лабораторії, то тепер «сіятися» будуть у лікарні. Кабінет знаходитиметься на 4 поверсі (колишня хірургія) ЦРЛ.
- Нам потрібно НОРМАЛЬНО проводити весь комплекс лабораторних досліджень, яке потребують замовники, - неодноразово наголошував завідувач.
Щодо нерентабельності утримувати будівлю лабораторії, то обидва керівники називали суму у розмірі 126 тисяч гривен, які щороку потрібно витрачати на комунальні послуги. Окрім них є й інші, такі як повірка приладів, пальне, лабораторні витратні матеріали, перев’язувальні реактиви, які в сумі становлять 170 тисяч. Прорахувавши все це, керівники дійшли висновку, що потрібно закривати на ключ саму будівлю, а працівників НЕ СКОРОЧУВАТИ, а переводити на інші робочі місця, три, з яких знаходитиметься в Гуляйполі, а сім – в Пологах.
Тож, підбиваючи підсумки минулотижневого зібрання, хочу додати, що життя в умовах реформ, не стало комфортнішим та спокійнішим. Люди бунтують, бо не хочуть «зриватися» із давно нажитого та звичного. Звинувачувати в цьому керівників, які приїхали не для того, щоб закрити лабораторію, а роз’яснити колективу нові правила роботи, я гадаю, не потрібно. Як би не хотілося це чути, але реформи, за якими криються такі поняття як оптимізація, ліквідація, перетворення, скорочення мають виконувати всі. І від цього нікуди не сховаєшся.
