Ще в серпні громадськість сколихнула звістка про те, що психлікарні, які знаходяться на території міста Гуляйполя та села Новозлатополя консервують, працівників відправляють працювати до Молочанська, а пацієнтів – розпускають.
Серпневі зустрічі на територіях цих установ із керівниками лікарень та директором «Обласного клінічного закладу з надання психіатричної допомоги» Федором Паталахом ще більше роздмухали багаття, яке пролило світло на дуже багато речей.
Якщо в Новозлатопільській психлікарні працівники боготворили свого керівника, то в Гуляйпільській установі – готові були стерти з лиця землі. Хамство та погане відношення до співробітників, яких ще й до того ж обзивали не інакше як «сіра маса», змусило людей розказати про все, з чим зіткнулися протягом всього періоду своєї роботи. З того часу пройшло майже два місяці.
Що змінилося та головне: куди поділися працівники цих двох медустанов та самі пацієнти
Перш за все зауважу, що колишня директорка Новозлатопільської психіатричної лікарні Емілія Желєзнова нині перебуває на заслуженому відпочинку, а Роман Гацко – лікар-психіатр у КНП «Гуляйпільська міська лікарня».
За словами директора лікарні Валерія Лелика, лікар Гацко працює на неповну робочу ставку і має її лише 0,75 %, саме стільки було вільного вакантного місця в лікарні. Решту - має лікарка-психіатр із міста Поліг, яка і до цього часу сюди приїздила на роботу.
Що стосується самих працівників, то, зателефонувавши Федору Паталаху дізналася, що дев’ять співробітників, із яких семеро із Гуляйпільської та двоє із Новозлатопільської лікарень сьогодні на роботу їздять до обласного клінічного закладу. Здебільшого це медсестри, молодші медсестри та медбрати.
- Самі ж будівлі обох лікарень сьогодні законсервували, зробили гарне освітлення, злили воду з опалювальних систем та приставили сторожів, які щоденно там вартують. Їм на допомогу встановили відеонагляд, карта пам’яті пристроїв яких зберігає до 60 діб інформації. Ми нічого не розпродаємо та не розкрадаємо, все залишили так, як і було, - пояснив директор.
Нагадаю, що у Гуляйпільській психлікарні працювало 28 чоловік, а у Новозлатопільській – 41. Середньоденна кількість пацієнтів становила 18 чоловік, які нині лікуються або ж у психіатричній лікарні м. Запоріжжя, або їдуть до м. Молочанська.
Поспілкувавшись із медсестрами, які сьогодні наважилися курсувати на роботу до Запорізького клінічного закладу, який знаходиться поряд із обласною лікарнею, була приємно вражена тим, що працювати їм там дуже подобається.
- Таких умов праці в нас ще не було, - говорили в один голос. - Ви тільки уявіть, у нас є туалет для співробітників! В той час, коли у Гуляйпільській психлікарні він був загальний для всіх! Для декого це може здатися смішним, а для нас, це - важливо. Та чи не найбільше вразило відношення до нас з боку керівництва, як до спеціалістів, співробітників. Ніхто не називає нас сірою масою, а люб’язно запитує: «Як доїхали до роботи, з чим допомогти розібратися?» В «Обласному клінічному закладі з надання психіатричної допомоги» - сучасне та якісне лікування для пацієнтів, а до нас – гарне відношення.
Запитання щодо компенсації проїзду також було озвучено мною, на що відповіли, що всі чекають заробітних плат, тоді і побачать. Заінтригував і сам Федір Паталах, який у телефонній розмові повідомив: «як отримають офіційно зарплати, от тоді й запитаєте у них: чи задоволені?».
Можливо крапку в цій історії ставити зарано, адже всі, хто пильно стежив за цим всім, розуміє, що ще один об’єкт у наших громадах - консервується. Починали зі шкіл, продовжуємо лікарнями, серед яких психіатричні та санепідемстанція. Ще раз наголошу на тому, що реформа децентралізації – непроста, вона дуже болюча, але від неї ніде не дінешся. І в маленьких населених пунктах – це дуже відчувається.
