Швидкий розвиток гідрометеорологічної справи в Україні на державному рівні почався після створення в 1921 року Української метеорологічної служби – «Укрмету». Це відбулося шляхом ухвалення декрету Ради народних комісарів УСРР від 19 листопада 1921 року «Про метеорологічну службу України». Ним доручено «всі метеорологічні організації, установи та окремі роботи, які існують в УСРР, об’єднати в одну загальнодержавну організацію – «Українську Метеорологічну Службу».
Керівництво всією метеорологічною справою в УСРР покладалось на Метеорологічну секцію сільськогосподарського наукового комітету Наркомзему – «Укрмет», який став центральною метеорологічною установою республіки. Також встановлювалося, що оригінали метеорологічних (геофізичних) спостережень, які проводили будь-які станції в межах УСРР, мали зберігатись в архівах «Укрмету».
Друге важливе рішення, яке ще більше посилило централізацію всієї гідрометеорологічної справи, - створення в грудні 1929 року Гідрометеорологічного комітету при Раді народних комісарів УСРР, до складу якого ввійшли всі метеорологічні та гідрологічні установи, що існували в Україні. Так було завершено створення єдиної державної гідрометеорологічної служби.
Сьогодні на території України вимірювання метеорологічних величин та спостереження за атмосферними явищами проводять на 162 станціях - це метеорологічні, авіаційні, аерологічні, агрометеорологічні, воднобалансові, морські, сніголавинні, селестокові, озерні станції. За гідрологічним режимом водних об’єктів ведуть спостереження 269 гідрологічних постів, які розташовані на річках та 59 гідрологічних постів, що розташовані на озерах та водосховищах.
На території м. Гуляйполя існує метеорологічна станція ІІ розряду «Гуляйполе», на якій проводяться метеорологічні, агрометеорологічні та радіометричні спостереження.
Метеостанція має свою особисту відзнаку - тут спостерігається найнижча температура на території Запорізької області.
Велика заслуга в організації метеорологічних спостережень належить Сергію Автономовичу Ротко, який згідно з наказом Харківського управління гідрометслужби 1 вересня 1937 року був призначений начальником тоді ще не існуючою станції. Сергій Автономович закінчив Ростовську гідрометеорологічну школу, був дуже грамотною та відповідальною людиною. Він активно займався спорудженням метеорологічного майданчика.
Три місяці тривали підготовчі та організаційні роботи. В будинку місцевого аеропорту була виділена одна кімната, де був обладнаний метеорологічний кабінет. 27 листопада 1937 року на станцію доставили метеорологічні прилади та обладнання, і три доби тривала неперервна напружена та кропітка робота зі встановлення обладнання на майданчику.
Пізно ввечері 30 листопада встановили: психрометричну будку та будку для самописців, льодоскоп, плювіограф, дощомір, флюгер Вільда з легкою дошкою, термометри на поверхні грунту, снігомірні рейки. У приміщенні встановили барометр-анероїд та барограф. Перші метеорологічні спостереження почалися о першій годині ночі 1 грудня 1937 року.
Доки не був укомплектований штат, спостереження проводив сам Сергій Автономович. Згодом до проведення спостережень були залучені ще два працівника. На станції проводились метеорологічні спостереження за температурою повітря та грунту, напрямком і швидкістю вітру, атмосферним тиском, хмарністю, опадами, та явищами погоди. У 60-та роки на станції проводились також кулепілотні спостереження.
11 липня 1941 року, в зв’язку з окупацією території фашистськими загарбниками, метеостанція припинила свою роботу. А вже 15 вересня 1943 року, після визволення Гуляйполя, спостереження були відновлені.
- 1943-1946 роках метеостанція декілька разів переносилась в межах міста Гуляйполя. 13 червня 1946 року, за рішенням виконкому Гуляйпільської районної ради депутатів, для розташування метеостанції Гуляйполе правління колгоспу «Колективіст» виділило в оренду на 10 років приміщення по вулиці Гоголя, 35.
- липня 1947 року з тим же колгоспом був укладений договір купівлі-продажу невеличкого будиночку – звичайної сільської хати на вулиці Потайній. Так, 8 грудня 1947 року метеостанція була перенесена на південну околицю міста Гуляйполя, на вулицю Потайну, де й розташована донині. Сьогодні, лише завдяки зусиллям працівників станції – працьовитих, відданих своїй справі тендітних жінок, будинок метеостанції має цілком задовільний вигляд, незважаючи на те, що вже давно був визнаний аварійним.
- кожній роботі саме важливе - це люди. Колектив метеостанції пишається своїми ветеранами, які довгі роки працювали там і зробили значний внесок у її розвиток. В першу чергу це засновник метеостанції - Сергій Ротко, який очолював метеостанцію 39 років. 34 роки віддала роботі на станції його дружина Марія Іллівна Ротко. Майже все свідоме життя, це 45 років, присвятила професії метеоролога Ніна Петрівна Пастух. Багато теплих слів заслуговує Лариса Андріївна Дерев'янко. Трудовий стаж цієї жінки, надзвичайно відданої своїй професії, налічує 53 роки, які вона провела на метеорологічній станції Гуляйполя. А 35 з них - на посаді начальника станції. жаль, цих людей з нами вже немає. Зараз на заслуженому відпочинку дуже гарна жінка Валентина Петрівна Клименко, яка віддано пропрацювала 43 роки на посаді техніка-метеоролога.
Сьогодні на станції працюють 7 відданих своїй справі жінок, для яких професія метеоролога стала рідною. 32 роки трудиться там Ніна Миколаївна Семенюта, котра спочатку працювала техніком-метеорологом, а зараз вже 10 років очолює колектив метеостанції. 27 років працює на станції технік-метеоролог Тетяна Дмитрівна Зінченко, 11 років – технік метеоролог Ірина Петрівна Міщенко, 10 років – технік-метеоролог Людмила Анатоліївна Бальсанка. Досвід старших переймають молоді колеги - технік-агрометеоролог – Анастасія Анатоліївна Нялка та техніки-метеорологи Вікторія Валеріївна Міщенко й Світлана Григорівна Прокопенко.
Метеорологічна станція на високому рівні задовольняє потреби в оперативній та режимній гідрометеорологічній інформації органів державної влади та місцевого самоврядування, організацій та підприємств різних галузей та форм власності на території міста, району та області.
