Сьогодні більшість усіх відходів у світі - це пластмасова продукція, а саме пластикові пляшки та пакети. Пластик оточує нас з усіх боків: упаковка, промислові продукти, предмети першої необхідності.
Пластиковий непотріб — головний фактор забруднення морів і океанів. 100 тисяч тварин і мільйон птахів гинуть від того, що приймають пластик за здобич. Внести свій скромний еко-внесок в оздоровлення планети можна і потрібно, бо нащадкам треба залишити чистішу планету, ніж маємо нині.
Тож група небайдужих гуляйпільців долучилася до акції «ЕКОтиждень» й спробували провести сім днів без поліетиленових пакетів. Якими ж виявилися результати і чи вдалося повністю відмовитися від пакетів у побуті?
Тетяна Лагода, бухгалтер
— Спеціально пошила торбинки із старого одягу та залишків штор. Дуже зручно для фруктів і овочів. Однак для мене повністю відмовитися від пакетів стало неможливим. Є такі продукти, як риба, пиріжки чи салати на вагу. Та й м'ясо не скласти в морозилку без пакетиків. Також проблемні рідкі засоби гігієни, той самий гель, наприклад: боїшся, щоб не протік, і доводиться таки брати той злощасний пакет. Та навіть якщо я хочу купити щось без пакету, то воно все рівно або в пластику, або з поліетиленом: цукерки — в обгортці, ковбаса — в клейонці, сир — запайка, деякі овочі — в харчовій плівці, чай (навіть заварний) — в коробці і в плівці. Хліб — завжди в пакетиках (паперових мало). І це тільки основні продукти. Та найважче, мабуть, без сміттєвих пакетів.
Анна Коляда, школярка
— З моєї точки зору, як школярки, прожити без пакетів можна, і це не так вже й складно — справа у звичці. Зізнаюся, що в деякі моменти рука сама автоматично тягнеться до пакетів, що і не задумуєшся якось над цим. В мене за тиждень так трапилося пару разів: шкільний халат з хімії у пакеті, бутерброди під час поїздки на змагання та костюми виступу. Хоча б варто було б і пошити спеціальний чохол. Навіть дитину в дитсадок збирати не з пакетом, а з полотняним рюкзачком чи торбинкою. Бо ж, коли забирала сестричку, встигла помітити, що в багатьох у шафках купа пакетів. У звичайний шкільний день в пакетах особливої потреби немає. А от питання "поїхати в гості" для мене вже змушує використовувати пакети.
Юлія Линник, журналіст
— Найголовнішим «крахом» під час екотижня стала моя пам'ять. Зазвичай я ходжу повністю заглиблена у свої думки, тому не раз ловила себе на гарячому — вже з пакетом. Однак собі у виправдання зазначу, що вже досить давно симпатизую екосумкам, маю в колекції не одну, ношу постійно і вважаю їх не просто зручною торбою, а й досить симпатичним аксесуаром. Все ж набагато естетичніше продефілювати ринком чи крамницею із такою сумкою, аніж із пакетом, та й не хвилюватися, що він порветься. Екосумок зараз існує безліч видів, в них також дуже зручно пакувати одяг та особисті речі під час поїздок — вже й забула, коли використовувала пакети для цих цілей. Паралельно зник такий дратуючий фактор, як «шелестіння» — особисто для мене. На жаль, екосумки не вбережуть від протікання рідини, жиру тощо. Тож з певними продуктами (зокрема, м'ясо й риба) намагаюся не жартувати — беру пакет.
Тамара Борт, журналіст
— Повністю відмовитися від них не вийшло, як я не намагалася. Проте прагнула звести його використання до мінімуму. Складно повірити, що буквально 50 років тому такої проблеми, як пластикові відходи, не існувало. Хліб, крупи, м'ясо, молочні вироби, «кондитерка» — все до чого звикли в повсякденному житті упаковане в пластик. Навіть в аптеках, коли купуєш ліки, їх пакують у маленький пакетик. Говориш, що не треба, то у відповідь чуєш — «так це безоплатно». Підбити підсумок тижня виявилося досить складно. Сказати, вдався експеримент чи ні, я не можу навіть зараз. Однак виключити продукти в одноразовій упаковці все ж таки можливо. Досить приносити свої власні контейнери, які повторно використовуються, в магазин, щоб переносити продукти і покупки додому. А також пошити мішки з тканини для фруктів, галантереї, скляні фляги для вологих продуктів, таких як, наприклад м'ясо та сир.
Приблизно схожі коментарі отримали ще від кількох учасників експерименту. Про що це свідчить? Що «звести використання до мінімуму» — теж вагомий крок. Що людина спроможна не шкодити довкіллю і може знаходити альтернативу. Хай сьогодні відсоток успіхів незначний, однак він є і з часом буде лише збільшуватися. Експеримент триває.
