В The Washington Post опублікували обмірковування щодо наступу українських військ в Запорізькій області.
Шлях до української перемоги — чи, принаймні, найочевидніший шлях, мабуть, пролягатиме на південь, через багнисті та рівні поля Запорізької області.
Після відступу Росії з міста Херсона — єдиної регіональної столиці, захопленої Москвою з початку вторгнення президента росії — українські війська мають обмежені можливості для наступного великого поштовху для продовження захоплення окупованої території та, зрештою, для вигнання загарбників.
Зараз велика увага зосереджена сюди, на південну лінію фронту менш ніж за 100 миль на північ від Азовського моря, де українці прагнуть розірвати "сухопутний міст", що з’єднує материкову Росію з Кримом, на який Росія вдерлася та незаконно анексувала у 2014 році. Київ також має намір звільнити такі міста, як Мелітополь та Енергодар, де розташована Запорізька АЕС.
Російські війська, своєю чергою, окопаються на більш укріплених оборонних позиціях, явно передбачаючи бій.
"Всі говорять про Запоріжжя. Усі", – сказав Конрад Музика, президент Rochan Consulting, військово-аналітичної фірми в Польщі.
Але попри всі логічні припущення, дороги та військові позиції поблизу лінії фронту мало свідчать про нарощування військ, і немає жодних ознак того, що українці найближчим часом намагаються розпочати наступ на Запорізьку область, вважають Музика та інші аналітики. .
Заступник командира батальйону територіальної оборони України Віктор Дадак не сказав, чи розпочнуть війська країни свій наступне просування тут. "Це військова таємниця. Але я думаю, що через кілька днів військова таємниця буде розкрита", - — сказав Дадак.
Минулого літа тижнями ходили чутки про неминучий український контрнаступ у південній Херсонській області. Натомість на північному сході Харківської області стався несподіваний, блискавичний поштовх.
Наразі українські військові в Запорізькій області, схоже, перебувають у дещо вичікувальному режимі — чекають у бруді, поки земля замерзне.
Це був найхолодніший день для українських військових, які тут дислокуються, і першого дня Дадак помітив, що земля починає тверднути, сказав він. Але бруд був досить гладким, щоб військові машини ковзали й застрягали. Віктор висловив надію, що в найближчі пару тижнів їхні транспортні засоби отримають більше тяги.
Приблизно за милю від лінії фронту заступник командира пройшов полем до групи солдатів, які ховалися в єдиному місці, де вони могли — у тонкому ряду безлистих дерев, які майже не стримували пронизливий вітер. Ясне сонце обманювало; температура впала майже до нуля. Бійці по черзі грілися в бліндажі з дров’яною піччю і знайшли достатньо місця для двох маленьких ліжок.
Головним завданням було утримати оборону безпосередньо за лінією фронту та не дати росіянам просунутися на північ до траси, що з’єднує Запоріжжя з Донецькою областю.
Але довгострокова мета, за словами Віктора, полягала в просуванні на південь до Азовського моря. При належному імпульсі українські війська могли б оточити війська, які зараз перебували на східному березі Дніпра після здачі міста Херсона та мосту на західному березі.
За приблизними даними розвідки, на східному березі річки в Херсонській області перебувають близько 30 тисяч російських військових, сказав Дадак.
Але безпосередні виклики жорстокі. Земля ще брудніша, ніж на Херсонщині, висловився Віктор. І, залишивши місто Херсон, Росія перерозподілила свої війська на схід, посиливши свою присутність у Запоріжжі. За словами заступника командира та його солдатів, відтоді обстріли посилилися.
Щільність російських військ збільшилася, сказав Музика, тобто стало більше військ на квадратну милю, ніж було на початку війни. "Тож якщо українці таки нападуть, то це буде непросто", – уточнив Конрад.
Хоча відносно рівнинний рельєф і відсутність річок у Запорізькій області полегшать Україні просування на південь, це також дасть військам менше місць для сховку.
"Я думаю, що українці, ймовірно, розглядають пару напрямків, де вони потенційно можуть провести контратаку, - міркує Музика. - Запоріжжя — найочевидніше, а це, мабуть, означає, що там цього може не статися".
Однією з довгострокових цілей української армії є наступ на південь до окупованого Мелітополя, сказав Майкл Кофман, російський військовий аналітик Центру нової американської безпеки, дослідницької групи зі штату Вірджинія.
За словами Кофмана, російські військові з літа готувалися до наступу України на Запоріжжя. Проте українці здійснили наступ на Харків і Херсон, на захід від Дніпра.
"Чи зможуть вони зробити це пізніше взимку або наступної весни, залишається питанням", — сказав Майкл.
Україна намагається стабілізувати лінію в постраждалому місті Бахмуті Донецької області, а друга група сил відтісняє російських військових у Луганській області.
Питання полягає в тому, чи мають українські сили наявні війська та артилерійські боєприпаси, щоб здійснити південний наступ у найближчі місяці, особливо після втрат у боях у Херсоні.
Найближчі до лінії фронту українські міста здаються майже покинутими протягом більшої частини дня, а жителі вилазять зі своїх бункерів лише вранці, коли російські обстріли ненадовго припиняються. У місті Гуляйполе, відомому як батьківщина українського анархіста-революціонера Нестора Махна, півтора місяця тому ракетним ударом по мерії загинули заступник міського голови та один із його помічників. Ще один недавній страйк знищив велику публічну бібліотеку, залишивши гору уламків.
За кілька кроків мішки з піском оточили статую Махна, захищаючи її від натиску обстрілів.
За його словами, Дадак бачив, як росіяни використовують тут більше гелікоптерів, ніж раніше. Сусідній підрозділ нещодавно придбав ракети з єдиною метою збивати російські гелікоптери.
Зруйнована бібліотека в м. Гуляйполе
Поблизу почастішали удари мінометів і артилерії, повідомила група з чотирьох українських військових, що базувалися приблизно за милю за лінією фронту, яких The Post погодилася назвати лише за іменами через ризики для безпеки.
"Така наша ситуація, вдень і вночі, — сказав один із солдатів Володимир, який планував вирушити на передову у четвер, на свій 47-й день народження. - Після звільнення Херсона обстріли посилилися", – повідомив він, курячи сигарету в темному тісному бункері.
Зі зниженням температури, Володимир каже, що зима його не хвилює. За його словами, військові готували бійців удосталь теплого спорядження. "Найголовніше, щоб зима була холодною, а не сльотавою", — сподівається військовий.
Можливо тоді вони побачили якийсь рух, кажуть солдати.
"Імпульс у Херсоні додав нам морального духу та надії, що ми також зможемо зробити щось подібне тут", – сказав інший військовий, 36-річний Ігор.
Але 26-річний Сергій сказав, що не знає, чи станеться це найближчими тижнями.
"Ми можемо пробути тут всю зиму", — висловився військовий.
Що було раніше
Офіційно у Збройних силах України підтвердили, що російські загарбники відводять частину своїх військ з окупованої Михайлівки, Полог та Інженерного на Запоріжжі. А населеному пункті Бурчак окупаційна влада проводить перепис населення для так званої добровільної евакуації.
