За паспортом він Сергій Троян, але друзі та знайомі часто називають його — Махно. Якщо спитати Сергія, жителя Полтавки Гуляйпільського району, скільки разів він зіграв Нестора Івановича — не згадає. Здається, цей образ був з ним чи не з народження.
Махновське весілля на «Вольницю»
Вперше приміряв на себе роль Батька у 2005 чи 2006 році. Вже й сам не пригадає. Потрібно було їхати на Покровський ярмарок до Запоріжжя. А хлопець, який раніше зіграв Нестора Івановича, від цієї ролі відмовився. Тож з легкої руки завідувача Будинком культури села Полтавка Івана Крупія на цю роль обрали Сергія. Невисокого, круглолицього та веселого. Про першу роль згадує з посмішкою.
— А саме свято погано пам’ятаю. Я так хвилювався, а потім увійшов «в раж». Оговтався, коли їхали додому.
Образ Нестора Махна сподобався не лише відвідувачам Покровського ярмарку. Його з посмішками зустрічають і у Гуляйполі. Махно «запалює» публіку на фестивалі народного мистецтва «Вольниця», Дні міста та Дні народження свого історичного прототипу. Цьогоріч Сергій зі своїми колегами «по цеху» стали зірками під час відкриття Всеукраїннського турніру ветеранів волейболу серед ветеранів на кубок «Водолія».
Виступ на «Водолія»
Нестор Махно виступає з колегами по сцені: писарем, якого грає Олександр Фірсов, Льовою Задовим, роль якого виконує Олександр Володимирський, та махновцем, в образі якого до публіки виходить Іван Крупій.
Імпровізувати у сценках з махновцями не доводилось. А ось коли потрібно 4 години поспіль створювати гарний настрій для публіки, то вже тоді в хід іде імпровізація.
— Дивлюся, де є пари закохані чи одружені, підмовляю та викрадаю дівчат. А потім хлопці танцюють за викуп.
Анна, дружина Сергія, така ж невисока та круглолиця, як і чоловік, вже звикла до ролі свого коханого. Хоча коли-коли та й зробить зауваження, що годі дівчатам увагу приділяти. Чоловік віджартовується, роль така.
У махновців свій транспорт
Але роль емоційно не стомлює. Сергій веселий, любить пожартувати та посміятись, але водночас спокійний та не любить постійного галасу.
— До Полтавки я приїхав разом з батьками із Запоріжжя. Тоді мені було 13 років. Не раз говорили, що це тимчасово, на період кризи, адже тоді, у 90-х була нестабільна економіка. Батьки, зрештою, повернулись до Запоріжжя, а я не захотів. У селі спокійніше, тут чистіше повітря й знаєш майже кожного. А у місті ти чужий — один з тисячі. Не проміняю мою Полтавку на велике місто.
Працює Сергій водієм і говорить, керівництво розуміє, що без образа Нестора і свято не свято. Тож коли наближається якийсь знаковий захід, у якому обов’язково буде задіяний образ Махна, Сергія відпускають з роботи.
Яке свято без Махна?
Чоловік згадує випадок, як зайшов до іграшкового магазину купити дитині подарунок. Обрав товар. Гаманець з собою не взяв, забув. Тож пообіцяв віддати гроші потім. Хто живе у Гуляйполі, знає, що тут постійним покупцям, яких вже гарно знають, можуть віддати товар з умовою «будеш йти, занесеш гроші», або з «віддаси частинами». А коли віддавав гроші, то власниця магазину не могла знайти запис у зошиті, бо ж записала прізвище Троян, коли вже звикла, що Сергій — Махно.
На Покровському ярмарку
Скільки у нього світлин в образі Батька, Сергій вже й не згадає. Безліч. Говорить, що фотографувався і з Володимиром Буряком, і з Олександром Сіном. І навіть з Олегом Ляшком, який приїжджав на Покровський ярмарок у Запоріжжя. Говорить, найбільше полюбляють фотографуватись жінки. А є навіть постійні шанувальники.
Але не всім. Сергій згадує, як одного разу дідусь зупинився й почав махати ціпком на його персонаж. Називати бандитами та намагатись таки дотягнутись палицею, щоб зачепити. Говорить, дійсно подумав, що за Махна дістанеться.
В образі він веселий та навіть розбишакуватий. А поза ним — скромний та люблячий чоловік і батько.
Разом з дружиною Анною
Що ж спільного між Сергієм Трояном та Нестором Махном? Сергій говорить, що напевне Махно також був веселим та справедливим, людиною, яка беззаперечно та віддано любить свій край.
— Перш за все Нестор Махно — мій земляк. Що б не казали, але він боровся за свою землю, за людей. Червоним був потрібен, як інструмент, що може виграти війну. У нього трагічна доля, але він приклад людини, яка вміла вести інших за собою.
