Якщо відкрити Гуляйполе на карті – то воно здасться компактним містом. Його площа всього 24 квадратних кілометри. Але у ньому немає громадського транспорту. Є маршрутки на Бердянськ, Запоріжжя. А ось на мікрорайон «Бочани», у «Спартак» та на «Заповіт» так просто пішки не дійти. Тож саме велосипеди у місті – свій власний громадський транспорт.
Спитайте у будь-якого гуляйпільця, не того, що керує автомобілем, чи їде на скутері, а що йде й тримає за кермо велосипед, про те, яку роль відіграє для нього цей екологічний транспорт. І вам охоче розкажуть, що це і помічник, і друг, і перевізник вантажів.
– Я без велосипеда, як без рук, – зізнається гуляйпільчанка Надія. – І на роботу на ньому їзджу, і на базар. Одна справа важкі сумки з продуктами у руках нести, інша – відвести на велосипеді.
Надія розповіла, що працює у Гуляйпільській школі-інтернат. Потрібно їздити на роботу, а це не близько. І не уявляє, що робила б без двоколісного екологічного транспорту. Щодня вона проїздить від семи кілометрів.
А ось гуляйпільчанка Віра розповіла, що не всі місцеві жителі можуть дозволити собі платити перевізникам за те, що доїдуть міжміським транспортом з села до міста. Тож і їдуть з найближчих сіл у місто велосипедами.
Уявити Гуляйполе без велосипедів і скутерів неможливо. Екологічний та невимогливий в обслуговуванні двоколісний транспорт можна зустріти всюди. Біля адмінбудівель, лікарні, магазинів, у двориках.
Й самі «педальні коні» відрізняються укомплектуванням. Наприклад, відразу видно, у кого є діти – за спеціальними крісельцями. А в кого їх двоє.
Дехто, особливо жінки, чіпляють спеціальні корзинки біля керма, щоб покласти туди сумочки чи продукти. А оскільки навісів біля будівель не так багато, є один лайфхак: пакетики на сидіння. Щоб воно не намокло, коли піде дощ.
Напевне Гуляйполе за кількістю велосипедів може прирівнятись до будь-якого європейського містечка. Ось таке воно, неповторне, незбагненне та унікальне – місто тисячі велосипедів.
Фото Лілії Білої
