…9 березня 2022 рік. Місто Гуляйполе Запорізької області вже здригалося від вибухів російських військ, які швидко сунули з півдня, встигнувши окупувати міста Мелітополь, Токмак, Пологи. До краю Махновщини злісним окупантам залишилося рукою подати – лише пару кілометрів і вони вже мали бути в місті.
Мешканці маленького містечка почали стрімко покидати свої оселі, адже розуміли, війна - поряд. Всі дороги до міста були перекриті, окрім однієї – та, що вела в сторону Покровського району Дніпропетровської області. Нею виїжджали всі бажаючі, схвативши речі першої необхідності.
Допоки тривожна метушня та паніка опановувала місто та його мешканців, 24-річний Євген КОРОСТЕЛЬОВ разом зі своїми друзями та однодумцями виконували надважливе завдання – готували місто до оборони. Того дня їхня бойова робота тривала в стороні села Мирне, в якому вже перебували окупанти. До цього маленького села російські війська встигли зайти ще 5 березня 2022 року, проте далі – не змогли просунутися, оскільки були зупинені Силами Оборони.
Євген Коростельов готує Гуляйполе до оборони
Євген мав бойовий характер, - говорить його двоюрідна сестра Марія Коростельова. – Відразу після повномасштабного вторгнення брат став на захист своєї держави. Оскільки Гуляйполе було потенційним місцем прориву, Женя з друзями кинувся до його оборони. Разом з товаришами готував коктейлі «молотова», зводив оборонні споруди на в’їзді до міста, волонтерив. Крім того, Євген співпрацював з нашими військовими, яким надавав дизпаливо та генератори. Коли на початку березня почалися обстріли міста градами та мінометами, він його не покинув, а навпаки активніше став до його оборони.
«Вистежував ворога та не допустив окупації Гуляйполя»
Євген працював агрономом у великому сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Преображенське», керівником якого є його батько Олександр Коростельов. Молодий аграрій розумів, що землю, на якій зрощував зернові культури, не має права покинути, а тим паче втекти за кордон.
Взявши свій квадрокоптер, яким до війни оглядав посіви, брат почав знімати та вистежувати колони окупантів, які активно сунули зі сторони міста Пологи — продовжує згадувати сестра Марія. – Перші кадри, які відзняв, він відразу передавав ЗСУ. Це дозволяло їм зорієнтуватися і, тим самим, не допустити окупації Гуляйполя. Найголовнішим його вкладом було введення розвіддіяльності на його особистий квадрокоптер. Кожного дня вони з роздувальниками ЗСУ, керуючи дронами, виявляли наявність живої сили та техніки ворога на підступах до Гуляйполя. Всі підступи до міста кожні дві години були під їхнім наглядом.
…9 березня 2022 року автомобіль Євгена швидко мчав по ґрунтовим дорогам в сторону населеного пункту села Мирне. Тут хлопці мали зробити чергові кадри з дрону, який того дня, на жаль, так і не встигли запустити. Вибух ворожої міни, на яку наїхав автомобіль, відразу забрав життя трьох гуляйпільців-розвідників.
…Євген Коростельов - 24, Артем Лазоренко - 25, Олександр Колісник -32.
Євген Коростельов
Це був постріл не в них, це був постріл в наші серця, - говорить дядько Євгена Дмитро Коростельов. - Це величезна втрата для нашої родини та усіх друзів Жені, з якою ми ще не навчились жити. Щоб виразити йому нашу повагу та продовжити його справу, ми заснували Благодійний фонд імені Євгена Коростельова. Основною метою якого є допомога ЗСУ у боротьбі з російськими загарбниками.
«Ми втратили наш життєвий орієнтир – нашого сина»
До війни Євген постійно перебував у робочих поїздках по Запорізькій та Херсонській областях. У свій дуже молодий вік мав великий практичний досвід у вирощуванні пшениці, ячменю, озимого ріпаку, соняшнику та кукурудзи.
Свій досвід завжди прагнув вдосконалити теорією, для цього відвідував багаточисленні сільськогосподарські конгреси. Часто вечори проводив за читанням іноземних статей, щоб перейняти знання не тільки вітчизняних фермерів, а й закордонних. З цією метою він відвідав техаський з’їзд асоціації кукурудзників у США, адже саме ця культура була йому найбільш цікава.
Всі хто знає Євгена відзначає його щире бажання розвиватись, відсутність страху ризикувати. В погоні за ідеальною культурою він був відкритий до будь-яких експериментів. Тому з великим задоволенням проводив дослідні роботи, як у співтоваристві з масштабними дистриб’юторами на світовому ринку насіння та хімії, так і на кафедрі Дніпропетровського агрономічного факультету. Мав багато публікацій, в яких ділився практичним досвідом роботи у ТОВ «Преображенське».
Його прагнення виростити бездоганну культуру змушувало бути максималістом. Він використовував найкращі препарати для обробки та харчування культур. Завжди планував наперед як вести ту чи іншу культуру. Чи не найбільшими його досягненнями стало вирощування кукурудзи на дощуванні. В той час, коли інші отримували врожай від 100 до 140 центнерів на гектар, він собі ставив за ціль - 180 центнерів і досягав її, а наступного року планував досягнути 200 центнерів.
9 березня 2022 року ми втратили наш життєвий орієнтир – нашого сина, - говорить батько Євгена Олександр Коростельов. – Євген мав надприродний хист до агрономії, сіяв на українській землі нове життя. На жаль, через початок війни син не встиг закінчити аспірантуру в Дніпропетровському державному аграрно-економічному університеті, де він навчався, та отримати науковий ступінь. Син почав допомагати військовим ще у період війни на Донбасі, а з початком повномасштабного вторгнення особисто доєднався до руху опору та вступив до Гуляйпільської тероборони. Коли вороги підійшли ближче до Гуляйполя, він разом зі своїми друзями розвідував місцезнаходження ворожих позицій. Я вважаю, що мій син є прикладом відданості та волелюбності для всіх нас. Втративши найдорожче, ми знайшли іншу ціль – побороти ворога та зробити так, щоб якнайменше людей зіткнулося з таким горем, яке переживаємо ми.
«Благодійний фонд – наш душевний порятунок та розрада»
Щоб продовжити справу сина, батьки та рідні Євгена працюють над роботою Благодійного фонду. З моменту створення і до сьогодні Фонд надав допомоги військовим на суму близько 4 мільйонів гривень.
Допомагаємо ми перш за все ЗСУ, - говорить сестра, а тепер вже і керівниця Фонду Марія Коростельова. – Більше 10-ти військових частин отримали допомогу від нашого Фонду. Найперше, що потребують – це тепловізори та квадрокоптери. У автівках також гостра проблема, тому їх постійно закуповуємо та налагоджуємо. Термобілизна, буржуйки – все намагаємося доставити вчасно та без затримок. Найчастіше до нас звертаються військові, які боронять нас на Запорізькому напрямку. Їм намагаємося допомогти першочергово. Звичайно, бувають і виключення, тому ми уважно ставимося до всіх запитів.
Мало хто знає, що у Євгена була мрія - заснувати на березі Азовського та Чорного морів центр реабілітації для військових. Своєю думкою поділився він на початку вторгнення. Ну такою він був людиною: будував плани на багато років вперед і наполегливо до них йшов. «Тому ми сподіваємося, що і цей його задум, нам вийде втілити в життя», - діляться мріями на майбутнє рідні.
…9 березня – рівно два роки як ТОВ «Преображенське» сіє та збирає врожаї без свого агронома, сина, брата, онука, коханого хлопця. Знаходячись у максимальній близькості до лінії фронту на полях товариства вирощується таке цінне для нашої країни зерно, яке сьогодні вегетує під постійними обстрілами. Відтепер кожна зернинка, яка лягає в землю, - постійне нагадування батькам та рідним про Євгена.
Колись весна 2022 року забрала молоде життя, а сьогодні весна 2024 року родить нове, яке обов’язково проросте у зерні. В тому зерні, яке щороку сіє на хліборобних землях України його батько. Незважаючи ні на що, він продовжуватиме це робити, як пам'ять про найдорожче – свого Героя України, свого Сина.
Картина написана Анною Шишовою
Цей матеріал підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах проекту «Близько до «нуля»: життя прифронтових громад» в партнерстві з порталом Gazeta.ua та журналом «Країна» за підтримки Free Press Unlimited.
