6 травня 2024 року Запорізька обласна військова адміністрація видала розпорядження про припинення КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» шляхом приєднання до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» та «збільшення фінансування Обласної лікарні за рахунок невикористаних видатків, які затверджені на утримання Протипухлинного центру у 2024 році» (розпорядження, пункт №10).
Діяльність Протипухлинного центру
Журналіст видання відвідав ЗРПЦ, щоб поспілкуватися з лікарями та пацієнтами та дізнатися, що вони думають стосовно останніх подій.
Можаровська Марія, лікар з променевої терапії, провела невелику екскурсію відділенням радіотерапії і радіохірургії та розказала про особливості роботи в онкоцентрі. ЗРПЦ надає якісне та професійне лікування, рятуючи життя людям під час війни, попри небезпеку. Тут розташований єдиний у регіоні лінійний прискорювач «Elekta Infinity», завдяки якому пацієнтам надається безкоштовна високоточна променева терапія. Також, ЗРПЦ має необхідні договори з Національною службою здоров’я України, тому хіміотерапія теж повністю покривається Програмою медичних гарантій.
Чому працівники незадоволені розпорядженням?
Марія Ігорівна висловила свою позицію стосовно розпорядження ЗОВА:
Лікарі занепокоєні тим, що Обласна лікарня не має частини договорів з НСЗУ про надання лікування онкохворим, а отже, є ризик, що пацієнти можуть залишитися без лікування на невизначений час, якщо злиття двох закладів відбудеться. Ще, незадоволення викликає «незаконність» проведення подібних реформ у областях, де зараз ведуться бойові дії. Чому збільшення фінансування Обласної лікарні має здійснюватись за рахунок невикористаних нами коштів? Хочу пояснити, чому ми проти цього. Фінанси, які ми не використали не є зайвими! Завдяки цим коштам закуповується нове сучасне обладнання для ЗРПЦ. Наразі ми маємо багато пацієнтів, які потребують променевої терапії. Один лінійний прискорювач – це замало, він працює на знос, але людям все одно доводиться довго чекати своєї черги, а хвороба тим часом прогресує. Нам потрібен ще один лінійний прискорювач. А, може, й ще один. Але коштують вони дійсно дорого, тому нам потрібні гроші. Кількість хворих на онкологію з кожним роком тільки збільшується, тому ми потребуємо розширення та додаткового обладнання, а не «об’єднання». Ми маємо працювати як окрема спеціалізована структура, щоб надавати нашим пацієнтам кваліфіковану допомогу.
Реакція пацієнтів на «приєднання»
Пацієнти теж незадоволені таким перебігом подій і поділилися своїми коментарями.
Кириченко Віра, пенсіонерка з м. Запоріжжя має патологію молочної залози.
Протипухлинний центр дав мені можливість жити повноцінним та здоровим життям. Окрім цього, у 1983 році, у моєї мами теж була серйозна операція, ЗРПЦ допоміг їй прожити ще 17 років. Я хочу, щоб протипухлинний диспансер продовжував своє існування.
Григорій Остапенко вже 10 років страждає захворюванням передміхурової залози. Операція та післяопераційні симптоми були важкими. В ЗПРЦ йому роблять необхідні ін’єкції та променеву терапію, лікарі допомагають всіма силами, надають моральну підтримку.
Нам нікуди подітися: нам необхідні постійні обстеження, здачі аналізів, кваліфікована та якісна допомога. Хочу, щоб наш центр залишили у спокої та ми могли спокійно продовжувати лікування тут.
80-річний Сіромаха Анатолій хворіє вже 1,5 роки.
Спочатку було складно усвідомити, що у мене онкологія. Лікарі підтримали та завірили, що можуть надати мені необхідне лікування. Мені дуже пощастило з лікарем – він піклується про мене, в усьому допомагає. Я був шокований, коли дізнався, що Запорізький протипухлинний центр хочуть приєднати до Запорізької обласної клінічної лікарні. Нам кажуть, що приєднання здійснюється заради підвищення фінансування ЗОКЛ, але хіба можна «економити» на людях, хворих онкологією, та заробітних платах лікарів? Хіба це справедливо, економити на людських стражданнях? Сподіваюся, що все залишиться так, як є, і об’єднання не відбудеться, тим більш, що ЗРПЦ є чим пишатися».
Поділитися своєю історією також погодилась Пілецька Світлана, яка працює викладачем у Гідроколеджі. Через повномасштабне вторгнення вона виїхала в Хорватію. Пробувши там рік, Світлана зрозуміла, що її здоров’я погіршилось і звернулась до лікарів. Їй надали неякісну медичну допомогу, адже онкологія, якою вона захворіла, виявлена не була.
Мій стан погіршувався, я повернулась в Україну та звернулася до Запорізького протипухлинного центру. Тут мені встановили діагноз та розпочали лікування, завдяки чому моє одужання стало можливим.
Хочу звернутися до міської влади: якщо закриють ЗРПЦ – ми будемо позбавлені якісного лікування та можливості одужати. Працівники онкоцентру, спеціалізуючись у цій сфері багато років мають досвід роботи та спілкування з такими людьми, як ми. Ми – люди зі складним захворюванням, і тільки якісний підхід, професіоналізм лікарів та їх моральна підтримка можуть нас вилікувати. Якщо ви знищуєте ЗРПЦ – тоді беріть на себе відповідальність за онкохворих та нашу смертність. У мене була складна стадія хвороби, але я жива, і живу завдяки лікарям ЗРПЦ!
Маргарита ЧЕПАЛОВА, студентка 1 курсу факультету журналістики ЗНУ
